For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Ларіонов Михайло Федорович.

Ларіонов Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Михайло Федорович Ларіонов
Михайло Федорович Ларіонов
Народження22 травня (3 червня) 1881(1881-06-03)
Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія (нині - Молдова)
Смерть10 травня 1964(1964-05-10) (82 роки)
 Париж (Франція)
ПохованняКладовище в Іврі-сюр-Сенd
Національністьросіянин
КраїнаРосійська імперія, Німеччина, Франція
Жанрживопис, графіка
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльністьхудожник, сценограф, художник з костюмів, ілюстратор, дизайнер, художник-гравер
НапрямокАбстрактне мистецтво, Футуризм
ЧленБубновий валет
У шлюбі зГончарова Наталія Сергіївна
Роботи в колекціїМіннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1], Тейт, Національна галерея мистецтв, Художній інститут Чикаго, Національні галереї Шотландіїd, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Музей Соломона Гуггенгайма, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Третьяковська галерея, Museum Ludwigd, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтва Сан-Паулу, Центр Жоржа Помпіду, Національний музей сучасного мистецтва і Російський музей

CMNS: Ларіонов Михайло Федорович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Михайло Федорович Ларіонов (22 травня (3 червня) 1881(18810603), Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія (нині - Молдова) — 10 травня 1964, Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція) — живописець, графік, художник театру, теоретик мистецтва, один з основоположників авангарду.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Херсонській губернії, в повітовому місті Тирасполь. Син військового фельдшера, дитинство провів на півдні України в Тирасполі, куди потім часто повертався на літні етюди.

Дата Подія
22.05.1881 (†03.06) Народився в Тирасполі в родині військового фельдшера
1898 навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури
1898-1908 навчання у В.Сєрова, К.Коровіна та І.Левітана.
1901 три роботи Ларіонова були визнані порнографічними і його було виключено з училища строком на один рік
1900 бере активну участь у мистецькому житті, його картини експонуються не тільки в Росії, але й в Європі. Знайомство з Н.Гончаровою - майбутньою дружиною.
1903 разом з Н.Гончаровою здійснює подорож до Криму.
1902-06 працював у стилі пізнього імпресіонізму («Кущ бузку в цвіту»).
1906 на запрошення С.Дягілева відвідав Париж. До Москви повертається через Лондон. Знайомство з творчістю В.Тернера
1907 Вступ до товариства вільної Естетики. Під впливом фовізму і наївного мистецтва, працює в примітивістській манері, створюючи яскраві (соковитий колір, різкі лінії, гострі сцени) полотна («Солдат, що відпочиває», «Весна»).
1907-1908 Співробітник журналів "Золоте руно", "Мистецтво". Вперше в Росії публікує репродукції картин П.Сезанна, В.Ван Гога та П.Гогена.
1910 Закінчив навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Призваний до лав армії
1912 Перебуваючи на вістрі мистецького життя того часу, створив нову художню концепцію — лучизм, який є одним з перших прикладів абстрактного мистецтва.
1913 Напередодні відкриття виставки "Мішень" за ініціативою Ларіонова пройшов диспут "Південь, національність і Захід", де художник зачитав доповідь "Лучизм" (яку пізніше було видано окремим виданням). Опубліковано маніфест "Лучисти і майбутники", в якому Ларіонов виклав своє бачення футуризму. Маніфест підписали десять художників, в тому числі й Гончарова. Автори маніфесту закликали звернутися до свого коріння, до давньоруського мистецтва та мистецтва євразійських народів.
1914 Призваний на військову службу у зв'язку з початком Першої світової війни. Брав участь у воєнних діях в чині прапорщика.Отримав важку контузію, тривалий час пролежав в госпіталі після чого був демобілізований.
1915 На запрошення С. Дягілева разом з Гончаровою виїздить до Швейцарії. Подорожує разом з "Російським балетом" Дягілева по Італії та Іспанії.
1919 Постійно проживає в Парижі.
1930 Зацікавленість до творчості Ларіонова зменшується.
1954 Бере участь у низці ретроспективних виставок, присвячених "піонерам" авангарду
10.05.1964 Помер у Парижі. Похований на кладовищі Іврі
1988 Згідно із заповітом Гончарової та М. Ларіонова а також А. Томілової (вдови М.Ларіонова), кілька сотень робіт, частина архіву та бібліотека передані до Державної Третьяковської галереї, інша частина знаходиться у Парижі в Центрі Ж.Помпіду та музеї Вікторії та Альберта в Лондоні

Виставки

[ред. | ред. код]
Дата Назва виставки Місце проведення Примітки
1898-1899 Конкурсні виставки в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури Москва учасник
1906 "Осінній салон" Париж учасник
1907-1908 "Стефанос" Москва організатор
1908 "Сучасні течії в мистецтві" Санкт-Петербург учасник
1908-1909 Виставки в салоні "Золоте руно" Москва організатор
1910 "Бубновий валет" Москва організатор
1910 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник
1911 "Союз молоді" Санкт-Петербург учасник
Грудень 1912 Одноденна персональна виставка в Товаристві Вільної Естетики Москва персональна
1912 Віслючий хвіст Москва організатор
1912 "Der Blaue Reiter" Мюнхен учасник
1912 "Der Sturm" Берлін учасник
24.03.1913-07.04.1913 "Мішень" Москва організатор
Червень 1914 Виставка в галереї P.Guillaum Париж персональна
1915 "Виставка живопису" Москва учасник
1954 Дягілевська виставка Единбург, Лондон учасник

Ілюстрації та книжкова графіка

[ред. | ред. код]

Активно працював з видавництвами, в 1910-ті рр. виконав ілюстрації до видань поетів-футуристів («Помада» Кручених, видано 1912 року).

Театральні роботи

[ред. | ред. код]

З 1915 по 1929 оформляв балетні постановки в антрепризі С. П. Дягілєва (разом з Гончаровою — «Русские сказки» Лядова, 1916; «Блазень» Прокоф'єва, 1921), в живописі повернувся до ранньої, фігуративної, манери, камерного жанру і натюрморту.

Твори

[ред. | ред. код]

Лучізм, М., 1913.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Історія російського мистецтва, т. 10, кн. 2, М., 1969, с. 38, 104, 125—130;
  • Сарабьянов Д., примітивістської період у творчості Михайла Ларіонова, у його кн.: Російський живопис кінця 1900-х — початку 1910-х років, М., 1971;
  • George W., Larionov. P., 1966.
  • Ковтун Є. Ф. Михайло Ларіонов. 1881—1964, Аврора, 1998;
  • Романович С. М. Спогади про М. Ларіонова. Компакт-диск «Художник Сергій Романович в живописі і слові». М. 2003 або сайт в інтернеті за адресою: maakovets.narod.ru.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. http://www.moma.org/collection/works/10592
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. LIBRIS — 2013.
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Ларіонов Михайло Федорович
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?