Ларіонов Михайло Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Федорович Ларіонов (22 травня (3 червня) 1881, Тирасполь, Херсонська губернія, Російська імперія (нині - Молдова) — 10 травня 1964, Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція) — живописець, графік, художник театру, теоретик мистецтва, один з основоположників авангарду.
Народився в Херсонській губернії, в повітовому місті Тирасполь. Син військового фельдшера, дитинство провів на півдні України в Тирасполі, куди потім часто повертався на літні етюди.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 22.05.1881 (†03.06) | Народився в Тирасполі в родині військового фельдшера |
| 1898 | навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури |
| 1898-1908 | навчання у В.Сєрова, К.Коровіна та І.Левітана. |
| 1901 | три роботи Ларіонова були визнані порнографічними і його було виключено з училища строком на один рік |
| 1900 | бере активну участь у мистецькому житті, його картини експонуються не тільки в Росії, але й в Європі. Знайомство з Н.Гончаровою - майбутньою дружиною. |
| 1903 | разом з Н.Гончаровою здійснює подорож до Криму. |
| 1902-06 | працював у стилі пізнього імпресіонізму («Кущ бузку в цвіту»). |
| 1906 | на запрошення С.Дягілева відвідав Париж. До Москви повертається через Лондон. Знайомство з творчістю В.Тернера |
| 1907 | Вступ до товариства вільної Естетики. Під впливом фовізму і наївного мистецтва, працює в примітивістській манері, створюючи яскраві (соковитий колір, різкі лінії, гострі сцени) полотна («Солдат, що відпочиває», «Весна»). |
| 1907-1908 | Співробітник журналів "Золоте руно", "Мистецтво". Вперше в Росії публікує репродукції картин П.Сезанна, В.Ван Гога та П.Гогена. |
| 1910 | Закінчив навчання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. Призваний до лав армії |
| 1912 | Перебуваючи на вістрі мистецького життя того часу, створив нову художню концепцію — лучизм, який є одним з перших прикладів абстрактного мистецтва. |
| 1913 | Напередодні відкриття виставки "Мішень" за ініціативою Ларіонова пройшов диспут "Південь, національність і Захід", де художник зачитав доповідь "Лучизм" (яку пізніше було видано окремим виданням). Опубліковано маніфест "Лучисти і майбутники", в якому Ларіонов виклав своє бачення футуризму. Маніфест підписали десять художників, в тому числі й Гончарова. Автори маніфесту закликали звернутися до свого коріння, до давньоруського мистецтва та мистецтва євразійських народів. |
| 1914 | Призваний на військову службу у зв'язку з початком Першої світової війни. Брав участь у воєнних діях в чині прапорщика.Отримав важку контузію, тривалий час пролежав в госпіталі після чого був демобілізований. |
| 1915 | На запрошення С. Дягілева разом з Гончаровою виїздить до Швейцарії. Подорожує разом з "Російським балетом" Дягілева по Італії та Іспанії. |
| 1919 | Постійно проживає в Парижі. |
| 1930 | Зацікавленість до творчості Ларіонова зменшується. |
| 1954 | Бере участь у низці ретроспективних виставок, присвячених "піонерам" авангарду |
| 10.05.1964 | Помер у Парижі. Похований на кладовищі Іврі |
| 1988 | Згідно із заповітом Гончарової та М. Ларіонова а також А. Томілової (вдови М.Ларіонова), кілька сотень робіт, частина архіву та бібліотека передані до Державної Третьяковської галереї, інша частина знаходиться у Парижі в Центрі Ж.Помпіду та музеї Вікторії та Альберта в Лондоні |
| Дата | Назва виставки | Місце проведення | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1898-1899 | Конкурсні виставки в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури | Москва | учасник |
| 1906 | "Осінній салон" | Париж | учасник |
| 1907-1908 | "Стефанос" | Москва | організатор |
| 1908 | "Сучасні течії в мистецтві" | Санкт-Петербург | учасник |
| 1908-1909 | Виставки в салоні "Золоте руно" | Москва | організатор |
| 1910 | "Бубновий валет" | Москва | організатор |
| 1910 | "Союз молоді" | Санкт-Петербург | учасник |
| 1911 | "Союз молоді" | Санкт-Петербург | учасник |
| Грудень 1912 | Одноденна персональна виставка в Товаристві Вільної Естетики | Москва | персональна |
| 1912 | Віслючий хвіст | Москва | організатор |
| 1912 | "Der Blaue Reiter" | Мюнхен | учасник |
| 1912 | "Der Sturm" | Берлін | учасник |
| 24.03.1913-07.04.1913 | "Мішень" | Москва | організатор |
| Червень 1914 | Виставка в галереї P.Guillaum | Париж | персональна |
| 1915 | "Виставка живопису" | Москва | учасник |
| 1954 | Дягілевська виставка | Единбург, Лондон | учасник |
Активно працював з видавництвами, в 1910-ті рр. виконав ілюстрації до видань поетів-футуристів («Помада» Кручених, видано 1912 року).
З 1915 по 1929 оформляв балетні постановки в антрепризі С. П. Дягілєва (разом з Гончаровою — «Русские сказки» Лядова, 1916; «Блазень» Прокоф'єва, 1921), в живописі повернувся до ранньої, фігуративної, манери, камерного жанру і натюрморту.
Лучізм, М., 1913.
- Історія російського мистецтва, т. 10, кн. 2, М., 1969, с. 38, 104, 125—130;
- Сарабьянов Д., примітивістської період у творчості Михайла Ларіонова, у його кн.: Російський живопис кінця 1900-х — початку 1910-х років, М., 1971;
- George W., Larionov. P., 1966.
- Ковтун Є. Ф. Михайло Ларіонов. 1881—1964, Аврора, 1998;
- Романович С. М. Спогади про М. Ларіонова. Компакт-диск «Художник Сергій Романович в живописі і слові». М. 2003 або сайт в інтернеті за адресою: maakovets.narod.ru.
- Ларионов Михаил Федорович. Биография и творчество художника на Artonline.ru [Архівовано 25 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Ларионов Михаил Федорович. Биография и творчество художника
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/10592
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — 2013.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
