Ландшафт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ландшафт | |
 | |
| Категорія краєвидів елемента | d |
|---|---|
 Ландшафт у Вікісховищі | |
Ландша́фт (від нім. Landschaft — вигляд простору, краєвид, місцевість) — окрема територія, однорідна за своїм походженням та історією розвитку, неподільна за зональними і азональними ознаками, що має єдину геологічну основу, однотипний рельєф, спільний клімат, відзначається подібним сполученням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценозів і певною структурою.[1]
Ландшафт є цілісною частиною географічної оболонки Землі, що утворилася у підсумку складної й тривалої взаємодії усіх дієвих складових планети (клімату, гірських порід, рельєфу, води, повітря, біоти тощо) в певних умовах середовища, і як наслідок — набула своєрідного вигляду в просторі. Відтак, якщо у загальному розумінні, ландшафт — це будь-який простір із властивим виглядом, то у географічному — це простір з притаманним виглядом у межах ландшафтної оболонки Землі.
Ландшафти мають різні розміри: від невеликих локальних утворень (річкові заплави й тераси, ерозійні яри і балки, гляціальні долини і горби тощо), до геологічних утворень регіонального (рівнинні й гірські простори, континенти й океани тощо) й глобального (географічна оболонка Землі) рівня.
Ландшафти поділяють на територіальні (на суші) й аквальні (у водному середовищі), за походжнням — на природні й антропогенні та низку інших. Існує термін «культурний ландшафт», який змістовно є ширшим від антропогенного ландшафту.
У географічній літературі, слідом за Л. С. Бергом, ландшафти іноді називають аспектами.
Ландша́фт — це доволі однорідна за походженням ділянка географічної оболонки, що формується в результаті тривалої взаємодії компонентів природи на певних територіях: гірських порід, повітря, вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу.
Слово «ландшафт» має німецьке походження (Land — земля, Schaft — стебло) і буквально означає землю, що покрита рослинами.[2]
У історичній регіоналістиці цим терміном означають природний територіальний комплекс, що історично відокремився від інших природно-територіальних комплексів, має притаманне лише йому сполучення клімату й геологічної будови, зі взаємопов'язаними між собою рельєфом, водними ресурсами, флорою і фауною і який цим самим визначає економічні можливості відповідного регіону, зумовлює тип місцевого господарювання, характер міграційних процесів.
Поняття «ландшафт» у історичній регіоналістиці застосовується в дослідженнях тих зв'язків, які в певному історичному (окультуреному) просторі єднають певну спільноту людей з природою, зі створеним руками цієї спільноти середовищем і перетворюють цей простір у її «малу батьківщину», «рідний край». Акцент робиться на конкретній території як особливому історичному топосі (грец. τόπ οσ– місце, місцевість), в якому живуть конкретні люди. Цим самим топос перетворюється на хронотоп (від грец. χρόνοσ– час — і τόπ οσ — місцевість — сутнісний взаємозв'язок часових і просторових відносин), останній поєднує географічний ландшафт з історичною пам'яттю, здійснює трансляцію соціокультурних цінностей від покоління до покоління.
Поняття «ландшафт» дає змогу реконструювати алгоритм самовизначення певної спільноти та належних до неї осіб у їх власному культурному просторі–часі. Ландшафтні особливості є результатом багатогранного за своїми проявами процесу культурної еволюції.
Враховуючи тектонічну будову і рельєф території, у межах України розрізняють два класи ландшафтів — рівнинних та гірських.[3]
Водночас серед рівнинних ландшафтів розрізняють підкласи низовинних та височинних ландшафтів, а серед гірських — передгірних, низькогірних, середньогірних, високогірних та міжгірно-улоговинних. Рівнинні ландшафти об'єднуються у типи: широколистолісові, мішанолісові, лісостепові і степові. Серед степових ландшафтів ще розрізняють три підтипи: північно-, середньо- і південностепові.
Гірські ландшафти Українських Карпат і Криму належать до гірських лучно-лісових і поділяються на декілька підтипів залежно від висотної поясності. Окремими типами є ландшафти Південного берега Криму, а також річкових заплав, озер, боліт.
Діяльність людини спричиняє зміни природно-територіальних комплексів та їх компонентів.
Розрізняють природні та антропогенні (в інших джерелах — природно-антропогенні) ландшафти.
Природний ландшафт складається з природних, взаємодіючих один з одним компонентів, які формуються під впливом природних фізико-географічних процесів — ландшафтоутворюючих факторів. Антропогенні ландшафти сформувалися під впливом господарчої діяльності людини і складаються з природних та змінених людиною компонентів.
Антропогенні компоненти ландшафтів — це населені пункти, сільськогосподарські лани, дороги, сади, пасовиська, меліоративні системи, лісонасадження, заповідники, міста відпочинку тощо. Для природних ландшафтів характерне повне саморегулювання, а розвиток антропогенних ландшафтів відбувається за умов більшого або меншого порушення природної саморегуляції аж до практичного зникнення її ролі.[2] Серед природно-антропогенних ландшафтів розрізняють сільськогосподарські, лісогосподарські, водогосподарські, промислові, ландшафти населених пунктів, рекреаційні (зв'язані із сферою відпочинку людей).[3]
У зв'язку із значною освоєністю території України природно-антропогенні ландшафти значно переважають над природними. Не змінених діяльністю людини природних ландшафтів майже не залишилося, а мало змінені складають менше 20 % території країни. На жаль, дуже малий відсоток території України належить до природоохоронних ландшафтів, де охороняються різні компоненти природи.[3]
Активний вплив людини на природні ландшафти на території України розпочався з розвитком орного землеробства ще у VІ — V тисячолітті до н. е. Заснуванням грецьких колоній на чорноморському узбережжі у VІІ — ІІІ ст. до н. е. дало початок формуванню міських ландшафтів. До ХVІ — ХVІІІ ст. люди активно перетворювали лісові ландшафти на сільськогосподарські. З ХVІ ст. почалося інтенсивне освоєння лісостепу, а з кінця ХVІІІ ст. — плуг вперше пройшовся українським степом. Упродовж ХІХ ст. там майже суцільно запанували сільськогосподарські ландшафти, змінивши природні. У Передкарпатті, степовому Придніпров'ї та Донбасі на основі видобутку корисних копалин з'явилися промислові ландшафти.[3]
У 2000 році Україна підписала та у 2005 році ратифікувала Європейську ландшафтну конвенцію, цілями якої є сприяння охороні, регулюванню та плануванню ландшафтів, а також організація європейської співпраці з питань ландшафту.
У 2012 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про ландшафти», спрямований на забезпечення охорони, регулювання та планування ландшафтів з метою їх збереження та невиснажливого використання для задоволення екологічних, культурних, оздоровчих, економічних та інших потреб суспільства.
- Аквальний ландшафт
- Ландшафт географічний
- Ландшафт елементарний
- Антропогенний ландшафт
- Автономні ландшафти
- Ландшафтна карта
- Ландшафтознавство
- Коефіцієнт антропогенної перетвореності
- ↑ Єгорова, Т.М (2009). Ландшафтна екологія України (українська) . Кам.янець-Подільський: Зволейко Д.Г. с. 192. ISBN 978-966-2124-51-4.
- ↑ а б Нова географія для вас. Поняття про ландшафти. novageografia.com. Процитовано 30 червня 2023.
- ↑ а б в г Ландшафти України. Фізико-географічне районування. geografiamozil2.jimdofree.com. Процитовано 30 червня 2023.
- Гродзинський М. Д., Гришина Л. И. Типи ландшафтних різноманіть // Ландшафт як інтегруюча концепція XXI сторіччя: Збірка наукових праць. — 1999. — 64 с.
- Я. В. Верменич. Ландшафт, історико-географічне поняття [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 40. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- А. В. Мельник. Ландшафт географічний // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ляндшафт [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 876. — 1000 екз.
- Гомеостаз ландшафту // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 53.
- Елементи ландшафту // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 84.
- Ландшафт // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 115-116.
- Стабільність ландшафту // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 163.
- Ландшафтна карта України [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]
- geography.in.ua — інформаційна підтримка фахівців у сфері геотехнологій.
- (англ.) Landscape Online. International Association for Landscape Ecology, Chapter Germany (IALE-D) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — міжнародний журнал відкритого доступу німецького відділення Міжнародної асоціації ландшафтної екології (IALE-D), присвячений науковим, освітнім та прикладним аспектам ландшафтних досліджень.
|
Це незавершена стаття з геоморфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
