Кшиштоф Зенович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кшиштоф Зенович | |
|---|---|
| пол. Krzysztof Zienowicz | |
| Народився | 1540 |
| Помер | 1614 |
| Підданство | |
| Національність | русин |
| Alma mater | Цюрихський університет |
| Титул | шляхтич |
| Посада | староста, каштелян, воєвода |
| Конфесія | кальвініст |
| Рід | Зеновичі |
| Батько | Юрій Зенович |
| Брати, сестри | Halszka Zenowiczównad |
| У шлюбі з | Ганна Кішкаd і Teodora Wołłowiczd[1][2] |
| Діти | Миколай Богуслав, Софія |
 герб «Деспот» | |
Христофор Зенович (пол. Krzysztof Zienowicz, бл. 1540 — †1614) — державний діяч Великого князівства Литовського. Навчався в університеті Цюриху. Представник литвинського роду Зеновичів-Деспотів.
- Від 1577 р. — староста чечерський і пропойський.
- З 1585 р. — каштелян берестейський.
- З 1588 р. — воєвода берестейський.
Під час безкоролів'я належав до партії Остафія Воловича, прихильників Сигізмунда Вази. Брав участь в перемовах в Бенджині і Битомі в справі відмови Максиміліана ІІ Габсбурга від корони Польської.
- В 1609 р. приймав короля в Сморгоні.
Кальвініст. Заснував кальвінський збір у Сморгоні, при якому створив бібліотеку і школу.
- В 1599 р. підписав акт конфедерації православної і протестантської шляхти проти Берестейської унії і Контрреформації.
Пожиттєвий власник Островця (Остромичи Шляхетські і Остромичи Королівські) в Берестейському воєводстві. Заснував в Сморгоні «паперню». Написав польською мовою трактат про сварки за спадщину Олельковичів між Христофором «Перуном» Радзивіллом та Єронімом Ходкевичем.
Він був сином Юрія Зеновича. Його діти — Миколай Богуслав, Софія.
- Насевіч В. Л. Зяновічы / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. — Мн.: БелЭн, 1998 г. — Т. 7: Застаўка — Кантата. — С. 134. — ISBN 985-11-0130-3. (біл.)
- Пташицкий С. Л. Завещание Юрия Деспота Зеновича // Русская старина. — 1878 г. — № 7. (рос.)
- Чагадаева С. М. Смаргонь і яе уладары / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. // Памяць: Гісторыка-дакументальная хроніка Смаргонскага раёна. — Мінск: БелЭн, 2004 г. — С. 55. (біл.)
- ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 72. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 96, 200, 213. — ISBN 978-83-65880-89-5
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
