Красна площа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Красна площа | |
|---|---|
| Kremlin and Red Square, Moscow [1] | |
| Світова спадщина | |
 | |
| 55°45′15″ пн. ш. 37°37′12″ сх. д. / 55.75416666669477195° пн. ш. 37.62000000002777256° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iv, vi |
| Об'єкт № | 545 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1990 (14 сесія) |
  | |
 | |
 Красна площа у Вікісховищі | |
Кра́сна пло́ща[2] (рос. Красная площадь) — головна площа Москви, розташована в центрі міста. Назва походить від давньоруського «красний» — гарний, красивий[3][4][5][6]. Із західної сторони до площі прилягає Кремль, зі східної ГУМ, «Китай-город», з північної Історичний музей та Собор Казанської ікони Божої Матері, а з південного сходу Собор Василія Блаженного (Покровський собор).
Довжина площі 330 метрів, ширина 70 метрів.
На площі містяться Лобне місце, пам'ятник Мініну та Пожарському, Мавзолей Леніна, а коло нього — Некропольний ряд Кремлівської стіни, де захороненні діячі (в основному політичні та військові) Радянського Союзу (ще в 1920-30-х там ховали комуністів з-за меж СРСР).
Після свого утворення наприкінці XV ст. площа називалася просто «Торг», у XVI ст. — «Троїцькою» (за назвою церкви, що містилася тоді в південній частині площі). Після пожежі 1571 року площа отримала назву «Пожар», і нарешті, у другій половині XVII ст. вона дістає своє сучасне ім'я — «Красна»[2]. Це сталося після зведення надбудови в 1625 році над Спаською вежею Кремля: назву «Красна площа» в народі спочатку одержала ділянка між собором Василія Блаженного, баштою і Лобним місцем. Під кінець XVII століття ця назва поширилась на весь майдан[7]. Втім існує й інша версія походження назви: первісно Красна площа розміщалася усередині кремлівських стін, приблизно в районі сучасної Соборної площі (там само, вважають розташовувалося й Лобне місце), і на неї виходив палацовий ґанок, що називався «красним», і на який вели троє «красних» сходів. Під ґанком, між сходами, була Красна брама. Палацовий сад, що примикав до площі з південного заходу, теж мав назву «красного»[8].
Оскільки прикметник красный у сучасній російській мові зазвичай вживається в значенні не «красний», а «червоний»[9], у багатьох мовах назва площі є неточною калькою зі значенням «Червона площа» (пол. Plac Czerwony, болг. Червеният площад, англ. Red Square, фр. Place Rouge, тат. Кызыл мәйдан). В англійській мові сполучення Red Square також означає «Червоний квадрат»; цю вузькомовну гру слів використав американський письменник Мартін Круз Сміт в однойменному романі[en].
На думку більшості дослідників, Красна площа веде свою історію з 1493 р., коли за указом великого князя Івана ІІІ московський торг, що доти розташовувався в Кремлі, був виведений за його межі[8].
Місцевість на схід від Кремля з міркувань протипожежної безпеки очистили від забудови, на утвореній площі відкрився торг[10].
У XIX столітті почався період нового розквіту Красної площі. У 1804 році вона була вперше забрукована, по обидві боки її звели нові торгові ряди[11]. Колишні, що йшли вздовж Кремлівського муру від Спаських до Нікольських воріт, були розібрані в 1812-му. Тоді ж знесли крамниці на Спаському мості і біля Покровського собору.
У 1818 році в центрі площі встановлено пам'ятник Козьмі Мініну і князю Дмитру Пожарському роботи українського скульптора Івана Мартоса[2] (у 1930 році під час реконструкції площі пам'ятник переміщений ближче до Покровського собору).
Влітку 1909 року по Красній площі проклали трамвайні рейки: колія йшла у вигляді петлі від Забєлінського проїзду до Верхніх торгових рядів, далі — до пам'ятника Мініну і Пожарському в центрі площі і до собору Василія Блаженного. Далі маршрут проходив Васильовським спуском на Великий Москворіцький міст[12][13]. Трамвай на Красній площі існував до серпня 1930 року[12], під час її реконструкції рейки були зняті. На фотографіях початку століття вже можна побачити тонкі асфальтові доріжки, покладені прямо на круглякову мостову[14].
З 1918 площа стала місцем демонстрацій і мітингів трудящих Москви, парадів Збройних Сил СРСР. У 1924 році біля Сенатської вежі споруджено тимчасовий мавзолей, куди помістили тіло В. І. Леніна[2]. Будівництво постійного мавзолею тривало в 1929—1930 роках, тоді ж була проведена реконструкція площі, зміна покриття з кругляку на брущатку. З 1938 року по площі був дозволений рух автотранспорту[14].
7 листопада 1941 року на Красній площі відбувся парад з нагоди 24-річчя Жовтневого перевороту, а 24 червня 1945 року — Парад Перемоги[2].
На початку 1990-х відновлені деякі пам'ятки архітектури, знищені за радянських часів — Воскресенські ворота і Казанський собор.
-
Вночі -
ГУМ -
-
-
Собор Казанської ікони Божої Матері -
-
Франтішек Краткий. Хода з іконою на Красній площі (1896) -
Красна площа під час святкування 60-річчя Жовтневого перевороту -
Пам'ятник Мініну і Пожарському
.jpg)
На постаменті пам'ятника Мініну і Пожарському з заднього боку є напис, що пам'ятник зроблений уродженцем містечка Ічні.
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ а б в г д Красна площа [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ КРАСНА ПЛОЩА — Лексика — українські енциклопедії та словники. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 30 жовтня 2011.
- ↑ Красний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Красная площадь.-Російсько-український словник сталих виразів. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ Складні випадки правопису та перекладу географічних назв у документації (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
- ↑ Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. и др. Кремль. Китай-город. Центральные площади // Памятники архитектуры Москвы. — М. : Искусство, 1983. — С. 392. — 25000 прим.
- ↑ а б Мокеев Г. Я., Черный В. Д. Красная площадь в Кремле времен Дмитрия Донского. — Памятники Отечества, 1980, № 1, с. 93.
- ↑ Pierre Lorrain, Moscou et la naissance d'une nation, Paris, Éditions Bartillat, mars 2010, 344 p. (ISBN 978-2-84100-450-8).
- ↑ Сытин П. В. Из истории московских улиц. М., 1952, с. 39.
- ↑ Бартенев, «Московский Кремль в старину и теперь», 1912, с. 78.
- ↑ а б Иванов М. Д. Московский трамвай. Страницы истории. — М.: Мосгортранс, 1999. — С. 62—65. — 250 с. — ISBN 5-00-002936-4.
- ↑ Кондратьева С. (27 лютого 2018). Посмотрите, какой в 1914 представляли Москву через 200 лет, и что об этом думают историки. Afisha Daily. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ а б Александр Иванов (30 листопада 2016). История московских мостовых: от дерева до плитки. Прогулки по Москве. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. [1] [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.]
|
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
