Конституція Міхновського
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конституція Міхновського, «Основний Закон Самостійної України — Спілки народу українського» — проєкт Конституції України як вільної соборної федеративної держави, складений Миколою Міхновським і опублікований у Львові в першому (та єдиному) номері часопису «Самостійна Україна» за вересень 1905 (друкований орган УНП, на 12 сторінках, нелегально поширювався на Наддніпрянщині).
Від часів Пилипа Орлика (1710) це було першою спробою накреслити суспільні та політичні основи буття незалежної української держави. Проект спирався на ідеологічну платформу Тарасівців (1891), ставши наступним етапом її еволюції.
Україна визначалась ним як «Всеукраїнська Спілка вільних і самоправних земель», утворених на підставі своїх природних особливостей та відмінностей і заселених українцями. Усі українські етнічні землі, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу, — на правах федерації мали увійти до складу Всеукраїнської Спілки.[1][2]
- ↑ Жук А. Лубенська конституція української держави [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Турченко Ф. Г. Микола Міхновський: Життя і Слово (fb2) [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Основний Закон Самостійної України — Спілки народу українського [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Основний Закон «Самостійної України» — Спілки народу українського [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
