3 та 4 — тонка кишка, 5,7,8 — товста кишка
Ідентифікатори
MeSH	D007422
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Ки́шка (лат. intestinum) — анатомічне порожнисте утворення, основна за протяжністю складова травної системи — від шлунка до відхідника, по якій безпосередньо проходять харчові маси — хімус. Стінка кишки має слизову оболонку, підслизовий шар, м'язовий шар та серозну оболонку. Залежно від відділу в організмі, кишка змінює свою будову: різний діаметр, може бути покрита частково або повністю очеревиною, може мати різну кількість лімфоїдної тканини, різну вираженість м'язових волокон та вираженість перистальтики, мати різний ступінь васкуляризації та бути по-різному покрита очеревиною. У тілі людини гістологічно та морфологічно розрізняють два окремих за побудовою та фізіологією органа — тонка кишка та товста кишка з їхніми відповідними відділами.

Як узагальнені назви, в науковій літературі часто використовуються такі терміни як травна трубка, травний тракт, шлунково-кишковий тракт. У побутовій мові широко вживаними узагальнюючими термінами стали такі назви як кишечник, кишківник, кишковик, тельбухи. Термін кишківни́к знайшов свій вжиток у зоології безхребетних, де немає диференціації на товсту та тонку кишки — кишківником називають нижній відділ травного тракту безхребетних.

Майже по всій своїй протяжності травна трубка у різній мірі вираженості зберігає свою здатність до унікального руху — перистальтики — кільцеподібних скорочень м'язів позаду харчових грудок — як відповідь на подразнення чутливих рецептів попереду, які забезпечують проштовхування харчових мас — хімусу — лише в одну сторону.

Тонка й товста кишка у нормі містять величезну кількість мікроорганізмів, чим ближче до відхідника — тим більше; дещо меншу кількість мікроорганізмів містять вивідні протоки органів, які мають часткове сполучення, відкриваючись в просвіт кишки. Наявність мікроорганізмів у просвіті кишки є очікуваною у природі та називається симбіозом. Сукупність всіх симбіотичних бактерій певного макроорганізма називається мікробіом, а екосистема мікроорганізмів в певному органі — мікробіота (мікрофлора), як от у кишці. Порушення балансу цих мікроорганізмів називається дисбактеріозом. Травна трубка захищається від їхнього проникнення в порожнину організму; якщо таке проникнення відбувається, узагальнено це явище називають перитонітом. Венозна кров, яка відтікає від кишки, практично ізольована від всього великого кола кровообігу організму і перед впадінням до нього направляється у печінку через окрему ворітну вену, несучи туди як поживні продукти, так і небезпечні продукти травлення та життєдіяльності мікроорганізмів, які печінка має знешкодити.

Різноманітні відділи шлунково-кишкового тракту і, власне, кишки у вужчому розумінні є широким міждисциплінарним предметом вивчення у медицині — дієтологія та нутриціологія, терапія, гастроентерологія, клінічна мікробіологія, фармакологія, токсикологія, інфекційні хвороби, абдомінальна хірургія, пластична та реконструктивна хірургія, проктологія, онкологія тощо.

У «Словарі української мови» Бориса Грінченка терміни кишечник і кишківник відсутні, наведені лише лексеми кишка та кишечка^[1]. У російсько-українському академічному словнику А. Кримського та С. Єфремова російський термін «кишечник» перекладено як «кишковник»^[2]. У СУМ-11 1970-х наводиться тільки кишечник. У сучасній науковій літературі, крім більш вживаного терміна «кишечник»^[3][4], після 1991 року також використовуються «кишківни́к»^[5] та «кишкови́к». У довіднику «Міжнародна анатомічна термінологія» 2010 року кишечник не виділяється як окрема частина травної системи, замість нього окремо наведені терміни тонка кишка та товста кишка^[6].

Всередині кишок є просвіт, залежності від наповнення він може бути округлим (наповнений газом або хімусом), або сплющеним, коли кишка немає наповнення. Зсередини просвіту кишка вителена циліндричним кишковим епітелієм^[en]. Задача епітелію — бар'єрна функція, від проникнення мікроорганізмів, за винятком деяких бактеріофагів^[7], та адсорбування поживних речовин. Епітелій має декілька типів клітин та продукує слиз який є захисним для стінки кишки зсередини, під епітелієм знаходиться шар сполучної тканини — власна пластинка^[en].

У кишківнику виділяють два великих відділи: тонкий і товстий. Своєю чергою, вони розділяються на дрібніші ділянки. Обидва є м'язовими трубами, внутрішній шар містить лужний травний сік, нервові закінчення, кровоносні судини.

• Тонка кишка людини має 5 м завдовжки, 4 см у діаметрі й складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок.
• Товста кишка має в довжину 2 м, 6 см у діаметрі та складається зі сліпої, ободової, сигмоподібної та прямої кишок.

Стінки: зсередини: багатошаровий слизовий епітелій; внутрішня стінка: тонкий шар гладких м'язів; ззовні: сполучна тканина;

Вміст кишечника повільно просувається за допомогою перистальтики (хвилеподібного руху).

• Тонка кишка
• Товста кишка

• Людина / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.
• Бабкин Б. П. Секреторный механизм пищеварительных желез. — Л., 1960. (рос.)
• Богач П. Г. Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника. — К., 1961. (рос.)
• Кишечник // Велика радянська енциклопедія. (рос.)
• Уголев А. М. Пристеночное (контактное) пищеварение. — Л.— М., 1963. (рос.)
• Уголев А. М. Физиология и патология пристеночного (контактного) пищеварения. — Л., 1967. (рос.)
• Шлыгин Г. К. Ферменты кишечника в норме и патологии. — Л., 1967. (рос.)

Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Тематичні сайти	Quora · Yleinen suomalainen ontologia
Словники та енциклопедії	Велика данська енциклопедія · Britannica (11-th) · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Klexikon
Довідкові видання	WordNet · Nuovo soggettario
Нормативний контроль	BNE: XX526440 · BNF: 11965308w · Freebase: /m/0gmrs · GND: 4011061-8 · J9U: 987007558026105171 · LCCN: sh85067581 · NDL: 00573593 · NKC: ph174627