Слизова оболонка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Слизова́ оболо́нка (лат. tunica mucosa, часто говорять просто слизова, слизниця) — внутрішня оболонка порожнистих органів, яка контактує з зовнішнім середовищем (тобто органами дихання, сечової, статевої та травної систем).
Назва походить від слова слиз (лат. mucus): більшість слизових оболонок покриті шаром слизу, який виділяється секреторними клітинами епітелію (зазвичай келихоподібними клітинами).
Слизова оболонка, як правило, складається з епітелію, під яким знаходиться густий шар сполучної тканини (власна пластинка, лат. lamina propria), і гладких м'язів (м'язова пластинка, лат. lamina muscularis). Під м'язовою пластинкою, як правило, знаходиться шар пухкої сполучної тканини (підслизова основа, лат. tela submucosa).
- Слизові залози // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
![]() |
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.