Кельн Köln|мер міста=
герб прапор
Основні дані
50°56′26″ пн. ш. 6°57′35″ сх. д. / 50.940667° пн. ш. 6.959917° сх. д. / 50.940667; 6.959917Координати: 50°56′26″ пн. ш. 6°57′35″ сх. д. / 50.940667° пн. ш. 6.959917° сх. д. / 50.940667; 6.959917
Країна	Німеччина
Регіон	Північний Рейн-Вестфалія
Столиця для	Кельн, Галльська імперія, Кельнське курфюрство і Landschaftsverband Rheinlandd
Межує з — сусідні нас. пункти Райн-Ерфт, Райн-Зіг, Райніш-Бергішер, Леверкузен, Меттман, Рейн-Нойс, Гюрт ?
Поділ	Кельн-Інненштадтd, Rodenkirchend, Lindenthald, Ehrenfeldd, Nippesd, Chorweilerd, Porzd, Kalkd, Mülheimd
Засновано	50 р. н. е.
Площа	405.15 км²
Населення	1 007 119 (31.12.2010)[1]
Агломерація	6 573 567
Висота НРМ	52 м
Водойма	Рейн
Назва мешканців	нім. Kölner, нім. Kölnerin, нім. Kölnerinnen, англ. Cologner, есп. Kolonjano, ісп. colonés, ісп. colonesa, фр. Colognais і фр. Colognaise
Міста-побратими	Ліверпуль (травень 1952)[2], Еш-сюр-Альзетт[3], Лілль[3], Льєж (3 липня 1958)[4][5], Роттердам, Турин[3], Кіото (29 травня 1963), Туніс, Турку, Neuköllnd, Клуж-Напока (13 листопада 1976)[6][7], Тель-Авів-Яфо, Барселона, Пекін, Салоніки, Корк, Corintod, Індіанаполіс (1988), Волгоград (28 листопада 1988)[8][9], Трептов-Кепенік, Катовиці (1991), Вифлеєм (1996), Стамбул (1997), Ріо-де-Жанейро (19 вересня 2011)[10], Цзяоцзо
Телефонний код	(00) 0221
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	K[11]
GeoNames	3247451
OSM	r62578  ·R
Поштові індекси	50441-51149
Міська влада
Lord Mayor of Cologned	Henriette Rekerd
Вебсайт	офіційна
Мапа
Кельн Кельн (Німеччина)
Кельн у Вікісховищі

Кельн (нім. Köln) — місто в Німеччині, у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. Четверте за кількістю населення місто країни після Берліна, Гамбурга і Мюнхена; третє найбільше за площею. Найбільше місто федеральної землі. Заснований в I ст. н. е. як римська колонія. У 953–1803 рр. було столицею самоврядного Кельнського архієпископства (курфюства) в складі Священної Римської імперії. Сильно постраждало внаслідок бомбардувань під час Другої світової війни (1940—1945). Відоме своєю культурною та архітектурною спадщиною (Кельнський собор, Кельнський університет), а також подіями міжнародного значення, що відбувалися в місті.

• Кельн (нім. Köln МФА: [kœln] ( прослухати)) — сучасна німецька назва, узгоджена з настановою чинного українського правопису передавати ö, œ, oe українським е.
• Кьо́льн — альтернативна назва^[12]; суперечить чинній настанові правопису.
• Коло́нія (лат. Colonia) — латинська назва міста.
• Коло́н (фр. і англ. Cologne) — назва міст у ряді європейських мов.

На цій території тривалий час мешкало кельтське плем'я ебуронів. Останні виступили у 53 році до н. е. проти римлян на чолі із Гаєм Юлієм Цезарем, але зазнали поразки. Вслід за цим Цезар поселив у цій місцині союзне германське плем'я убіїв.

Кельн одне з найстаріших міст Німеччини. Спочатку називався Oppidum Ubiorum. З часом отримав назву «Колонія Агрипіна» від імені народженої тут правнуки імператора Авґуста — Агрипіни молодшої (лат. Colonia Agrippina, повністю - Colonia Claudia Ara Agrippinensium).

У 20 або 19 році до н. е. Марк Віпсаній Агріппа дозволив убіям пересилитися на Лівобережжя Рейну. Агріппа дозволив їм влаштуватися в Кельнській бухті. Це зміцнило позиції римлян на Рейні. Поселення убіїв організували в самоврядну громаду античного типу — civitas Ubiorum (Цивітас Убіорум), що було неподалік від військового табору. З останнього Друз та Тиберій у 16-13 роках до н. е.

Близько 7-10 років н. е. усі поселення перетворилися на єдине поселення з чітким плануванням. За формою являло собою неправильний, відповідно до контуру височини, чотирикутник, що мав площу близько 1 км². Дві осі, які перетиналися під кутом 90°, досі лежать в основі найжвавіших кельнських вулиць — Hohe Straße (античне — Cardo maximus) і Schildergasse (античне — Decumanus maximus). Відповідно, всю територію римські архітектори розбили на прямокутники мережею широких вулиць. В результаті утворилося 70 інсул-кварталів (insulae) з боками близько 100 м. Значну їх частку, між валом, що тягнувся паралельно Рейну, і Cardo maximus, було відведено для громадських будівель. Там згодом розмістилися адміністративні будівлі, зокрема ставка військового командування (преторій), форум і храми. Важливою спорудою був Вівтар убіїв (ara Ubiorum), що згідно Тациту, до 15 року набув загальногерманського значення.

50 року за наказом імператора Клавдія Кельн отримав статус міста італійського права. Тоді ж було змінено його назву на Colonia Claudia Ara Agrippinensium. Набуття нового статусу відбулося з ініціативи Агрипіни Молодшої, дружини імператора Клавдія, яка вирішила таким чином вшанувати місце свого народження. Сюди було переведено ветеранів як колоністів. У 69-70 та 88 роках місто було центром повстань і змов проти імператорської влади в Римі. 85 року за рішення імператора Доміціана стає головним містом провінції Нижня Германія (provinciae caput). 96 року саме в Колонії Агрипіна було оголошено імператором Траяна.

У повсякденній мові вживалися коротші назви міста — Colonia Agrippinensium, Claudia Ara або просто Ara. З середини III в. використовується також найменування civitas Agrippinensium, Colonia Claudia Agrippina і Colonia Agrippina. Остання назва в літературних пам'ятках IV ст. зустрічається поряд з Claudia Agrippina або просто Agrippina. Мешканці називали себе Agrippinenses — агрипінці. У період занепаду Римської імперії та в франксько-каролінзький період писали Colonia. Це написання зустрічається в Григорія Турського, Фредегара. Згодом перетворюється на німецьке Coellen — Cölln — сучасне написання Köln, французьке та англійське Cologne.

За часів розквіту Римської імперії населення міста сягало 40 тисяч осіб, тут мирно уживалися як римляни, так і германи. Це було найбільше місто Європи на північ від Альп і свого роду «парадне вікно» чи «вітрина» Риму у варварський германський світ.

Кельн став важливим ремісничим центром. Цьому сприяла розробка у прилеглій окрузі, у першу чергу на південному сході, у гористому Айфелі, родовищ корисних копалин: свинцю, заліза, кремніє-цинкової руди, золота, міді, вугілля. Для масового виробництва посуду використовувалася якісна, зокрема біла, глина, а також пісок й інші мінерали. Гончарні майстерні будувалися спочатку в західній частині міста, поступово поширюючись за його межі. Потреби місцевого населення задовольняли будівельна справа, обробка шкіри й сукна, випічка хліба, також були бойні та інші підприємства. Через місцевий ринок відбувалася торгівля різними товарами: мед диких бджіл, хутра та шкіри, окости і гусячий пух, намивні золото і бурштин, жіноче волосся, раби, вино, породиста худоба, зерно, предмети розкоші.

Між 455 і 459 роками Колонією Агрипіни оволоділи ріпуарські франки. Вважається, що це сталося в результаті свого роду військового перевороту, коли їх вождь, він же воєначальник на римській службі, узурпував владу в обох німецьких провінціях, його ім'я невідоме. Близько 470 року Колонія стала центром королівства першого відомого короля ріпуарських франків — Зігіберта Кельнського (пом. 508 року). Як його резиденції використовувалася частина колишнього Преторія — Aula Regia.

У битві проти алеманів, що сталася 496 року при Цюльпіхі недалеко від Кельна, Зігіберт підтримав короля салічних франків Хлодвіга, який у 486—487 роках захопив владу в провінції Бельгіка Друга. З часом Хлодвігу, який спирався на союз з ортодоксальною церквою, вдалося усунути суперників. Була знищена і Ріпуарська династія. 508 року Хлодвіга оголосили в Кельні королем усіх франків.

Після смерті Хлодвіга у 511 році та до часу володарювання Карла Великого в Кельні, поряд з Метцом (сучасна Франція), перебувала одна з резиденцій правителя Австразії. 520 року сюди разом з королем Теодоріхом I приїхав Св. Галл. Проповідник обурився впертістю жителів Кельна та околиць, які продовжували поклонятися поганським богам, і підпалив їх храм. Від розгніваної юрби, яку насилу заспокоїв король, святий сховався в Aula Regia.

Починаючи з VI ст. на деяких франкських монетах карбували назву міста COLVNIA/COLONIA118. У Кельні знаходився центр єпископства, з 795 р. — архієпископства. У другій половині VI ст. в місті з'явився перший єпископ з франкським ім'ям — Еверігізил. Після послаблення Франкської імперії тут постає самостійне церковне володіння Кельнська архієпископія. Її очільники були найвпливовішими після Майнцського архієпископа. У часи піднесення починають будувати Кельнський собор, спорудження якого тривало століття. Під час правління імператора Фрідріха I Гогенштауфена архієпископ отримує в управління Вестфалію, яку було відібрано у Генріха Льва з династії Вельфів.

Значні підконтрольні території, вигідне становище сприяло посиленню впливу архієпископа. Водночас зростало місцеве самоврядування, представники якого намагалися обмежити самовладдя кліру. Разом з тим Кельн стає членом торговельного союзу Ганза. В політичному плані зберігає свою опозиційність імператорській владі. За реформою Карла IV Люксембурга архієпископ отримав титул курфюрста, що надавало право обирати імператора.

На початку Реформації в місті посилилася боротьба між протестантською та католицькою партіями. Лише завдяки втручанню у справи міста іспанського короля Філіпа II Габсбурга, місто та держава залишилися католицькими. В часи Тридцятирічної війни місто підтримувало Католицьку лігу. Внаслідок чого зазнало нападу шведських військ. У подальшому архієпископи переважно були союзниками французьких королів з династії Бурбонів. Як самостійна держава припинило своє існування в часи Наполеонівських війн.

Зараз Кельн — важливий комерційний центр, транспортний вузол з найбільш напруженим рухом залізниці та найбільшою контейнеро- та вантажозавантажувальною станцією Німеччини (Umschlagbahnhof Köln Eifeltor). Порти Рейну є одними з найважливіших європейських річкових портів.

Місто розташоване на річці Рейн. Тут знаходиться знаменитий Кельнський собор (нім. Kölner Dom) — резиденція католицького архієпископа Кельна.

Кельн — також економічна і культурна столиця регіону Рейнланд. У місті знаходиться більше ніж 30 музеїв і сотні галерей. Тут проводять численні виставки — від розкопок залишок римської цивілізації до сучасних графічних робіт і скульптури. У 2005 р. в Кельні відбувся 20-й Міжнародний день католицької молоді, яку відвідав папа Римський Бенедикт XVI. Це була одна з найбільших зустрічей молоді, де брало участь понад мільйон учасників.

В місті знаходиться найбільший в Німеччині університет — Кельнський університет, у якому навчаються 44 000 студентів. Кельнський університет — один з найстаріших університетів Європи і відомий далеко за межами Німеччини своїми факультетами економіки та інформатики. В місті знаходиться найбільша фахова вища школа (нім. Fachhochschule Köln) Німеччини з 16 500 студентами, також тут розміщені численні інші фахові вищі школи.

Історичний архів міста Кельна — один з найбільших і найбагатших міських архівів Європи. 3 березня 2009 року він провалився під землю внаслідок недбальства під час будівництва нової гілки підземного трамвая.

Будівництво доріг було головним питанням у 1920-х роках під керівництвом мера Конрада Аденауера. Перша німецька дорога з обмеженим доступом була побудована після 1929 року між Кельном і Бонном. Сьогодні це Автобан A555. У 1965 році Кельн став першим німецьким містом, яке повністю оточене кільцевою автострадою. Приблизно в той же час було заплановано будівництво об’їзної дороги у центрі міста (Stadtautobahn), але вона була введена в дію лише частково через спротив екологічних груп. Завершена ділянка стала Bundesstraße ("Федеральна дорога") B 55a , яка починається від Zoobrücke ("Зоопарк") і перетинається з A 4 і A 3 на розв'язці Cologne East. Попри це, більшість місцевих жителів називають його Stadtautobahn. На відміну від цього, Nord-Süd-Fahrt («Північно-Південний проїзд») був фактично завершений, нова чотири/шість смугова автострада в центрі міста, яку вже пропонував Фріц Шумахер^[en] у 1920-ті роки. Остання ділянка на південь від Ебертплац була завершена в 1972 році.

У 2005 році перша ділянка восьмисмугової автомагістралі в Північному Рейні-Вестфалії була відкрита для руху на Автобан A3, частині східної ділянки кільцевої дороги між розв'язками Кельн-Східний і Гоймар.

Порівняно з іншими містами Німеччини, у Кельні транспортне сполучення не дуже зручне для велосипедистів. Він неодноразово входив до списку найгірших у незалежному оцінюванні ^[13], проведеному «Allgemeiner Deutscher Fahrrad-Club». У 2014 році він посідав 36 місце серед 39 міст Німеччини з населенням понад 200 тис.

Кельн обслуговують потяги Deutsche Bahn InterCity та ICE, які зупиняються на станціях Кельн-Головний, Кельн — Мессе/Дойц та аеропорт Кельн/Бонн. Високошвидкісні поїзди ICE та TGV Thalys сполучають Кельн з Амстердамом, Брюсселем (за 1 годину 47 хвилин, 9 відправлень/день) та Парижем (за 3 години 14 хвилин, 6 відправлень/день). Здійснюються регулярні рейси поїздів ICE до інших міст Німеччини, включаючи Франкфурт-на-Майні та Берлін.

Кельнський штадтбан, якою керує Stadtwerke Köln^[en] (KVB) ^[14], є розгалуженою мережею легкорейкового транспорту, яка частково прокладена під землею та обслуговує Кельн та низку сусідніх міст. Він розвинувся з трамвайної мережі.

S-Bahn Рейн-Рур має 5 ліній, які перетинають Кельн. S13/S19 курсує 24/7 між Кельн-Головний та аеропортом Кельна/Бонна.

Є також часті автобуси, які охоплюють більшу частину міста та прилеглі передмістя, а автобуси Eurolines курсують до Лондона через Брюссель.

«Häfen und Güterverkehr Köln» (Порти та вантажні перевезення Кельн, HGK) є одним із найбільших операторів річкових портів у Німеччині. ^[15] Це порти Кельн-Дойц, Кельн-Годорф і Кельн-Ніль I і II.

Міжнародний аеропорт Кельна — аеропорт Кельн/Бонн (CGN). Його також називають аеропортом імені Конрада Аденауера на честь першого післявоєнного канцлера Німеччини Конрада Аденауера, який народився в місті та був мером Кельна в 1917 — 1933 рр. У Кельні знаходиться штаб-квартира Європейського агентства з безпеки польотів (EASA).

У місті діє професійний футбольний клуб «Кельн», неодноразовий чемпіон Німеччини та володар національного Кубка.

Кельн знаходиться в зоні помірного клімату. У місті переважають північно-західні вітри, часто трапляються шквалисті пориви. У зимовий період температура рідко падає нижче 0 °C, заморозки трапляються при переміщенні холодних повітряних мас зі Скандинавії та Східної Європи. Літо в місті помірно тепле. Весна досить прохолодна і затяжна. Середньорічна сума опадів становить 839 мм.

• Музей Вальрафа-Ріхарца
• Римсько-германський музей

• Агріппіна Молодша (15—59) — дружина римського імператора Клавдія, сестра Калігули, мати імператора Нерона.
• Хлодвіг I (бл. 466—511) — король франків.
• Бруно Кельнський (1030—1101) — богослов, католицький святий, засновник Ордену картузіанців.
• Альберт Великий (1193?—1280) — домініканський чернець, філософ, теолог, видатний представник середньовічної схоластики.
• Герард фон Ріла, (або Майстер Герхард, 13 ст.) перший архітектор Кельнського собору.
• Тома Аквінський (1225—1274) — філософ і теолог, систематизатор ортодоксальної схоластики, засновник томізму.
• Штефан Лохнер (1400—1451) — німецький художник, або майстер Стефан Кельнський, майстер перехідної доби від Середньовіччя до Відродження.
• Марія Медічі (1575—1642) — королева Франції, що померла в Кельні, де в кінці життя перебувала у вигнанні.
• Пітер Пауль Рубенс (1577—1640) — художник, що народився в Німеччині.
• Йост ван ден Вондел (1587—1679) — нідерландський поет і драматург.
• Адольф Абель — архітектор, спроєктував «Messeturm».
• Жак Оффенбах (1819—1880) — французький композитор.
• Макс Брух (1838—1920) — німецький композитор і диригент.
• Отто Вільгельм Томе (1840—1925) — німецький ботанік і ботанічний художник-ілюстратор.
• Герман Йозеф Клейн (1844—1914) — німецький астроном і метеоролог.
• Макс Ернст (1891—1976) — німецький художник і скульптор.
• Гельмут Греттруп (1916—1981) — німецький інженер-ракетник, спеціаліст з систем управління.
• Генріх Белль (1917—1985) — німецький письменник
• Ніко (1938—1988) — вокалістка, композитор, автор текстів, акторка
• Удо Кір (*1944) — німецький актор.

• 
  Площа в центрі Кельна
• 
  Кельнський собор
• 
  Церква Святого Мартіна
• 
  Церква Святого Куніберта
• 
  Ратуша
• 
  Брама Ганенторбург
• 
  Брама Святого Северіна
• 
  Кельнський університет
• 
  Залізничний вокзал

• Блакитний Банан
• Кельнський собор
• Kranhaus

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Köln

• Кельнський собор [Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine.] на allcastle.info
• «Западная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 300—301 (рос.)

п о р Ганза Балтійське море Західна Померанія (на захід від Одеру) Бялогард Волін Голенюв Грифиці Камень Кезлін Кольберг Рюгенвальде Шлаве Штольп Старгард(-Щециньський) Тшебятув Східна Померанія (на схід від Одеру) Вісмар† Грайфсвальд Гюцков Деммін Кіль Любек*† Росток† Штеттин† Штральзунд† Пруссія Данциг*† Браунсберг Бреслау* Кенігсберг* Краків* Торн* Кульм Ельбінг Лівонія Вольмар Віндава Дерпт Гольдінген Кокенгаузен Лемзаль Пернов Ревель* Рига* Рооп[en] Феллін Венден Швеція Кальмар Нючепінг Стокгольм* Вісбю*† Північне море Букстегуде Бремен† Гамбург† Гронінген Штаде Саксонія Айнбек Альфельд Ашерслебен Бокенем Брауншвейг* Вербен Ганновер Гарделеген Гослар† Гронау Зальцведель Зеегаузен Ільцен Кведлінбург Люнебург† Магдебург† Остербург Тангермюнде Гальберштадт Гамельн Гельмштедт Гільдесгайм† Штендаль Вестфалія Ален Аллендорф[de] Альтена Арнсберг Аттендорн Бальве Беккум Белекке[de] Білефельд Бланкенштайн[de] Бохольт Бохум Бедефельд[de] Боргентрайх Боркен Бракель Бреккерфельд Брілон Варбург Варендорф Варштайн Ваттеншайд[en] Верль Верне Вестгофен[de] Веттер Віденбрюк[de] Гезеке грефенштайн[de] Дорстен Дортмунд*† Дрольсгаген Дюльмен Золінген Зост† Зундерн Ібург Ізерлон Калленгардт[de] Камен Квакенбрюк Косфельд Лангшайд[de] Лемго Ліппштадт Люденшайд Люнен Мелле Менден Мінден Мюнстер† Негайм[de] Нігайм Ноєнраде Нойштадт Олдензал Ольпе Оснабрюк† Падерборн Пеккельсгайм[de] Плеттенберг Ратінген Реклінггаузен Райне Рютен Тельгте Унна Ферден[de] Фраєноль[de] Фреден Фюрстенау Гаген Гальтерн-ам-Зее Гамм Гаттінген Гахен[de] Герфорд Герде[de] Гіршберг[de] Гюстен[de] Шверте Ессен Еферсберг[de] Центральна Німеччина Тюрингія Галле Геттінген Дудерштадт Мерзебург Мюльгаузен Наумбург Нордгаузен Нортгайм Остероде-ам-Гарц Услар Ерфурт Бранденбург Берлін Бранденбург-на-Гафелі Кельн-на-Шпрее Киріц Перлеберг Пріцвальк Франкфурт-на-Одері Гафельберг Рейн, Маас, Бельгія, Нідерланди Арнем Венло Везель гріт[de] Девентер Дінан Дусбург Дюссельдорф Залтбоммел Зволле Зютфен Кампен Кельн† Неймеген Нойс Оммен Реклінггаузен Рурмонд Ставорен Тіл Гардервейк Гаттем Гассельт Ельбург Еммеріх-ам-Райн Контори Основні Брюгген (Берген) Ганзекантор (Брюгге) Сталевий двір (Лондон) Німецький і Готський двори (Великий Новгород) Другорядні Антверпен Бервік-апон-Твід Бостон[en] Дамме[en] Единбург Кінгстон-апон-Галл Іпсвіч Кінгс-Лінн Каунас Ньюкасл-апон-Тайн Полоцьк Псков грейт-Ярмут[en] Йорк * Головне місто округа † Імперське місто Священної Римської імперії

п о р Міста Європи з населенням понад 500 тисяч осіб Понад 10 000 000 Стамбул (14 377 018) · Москва (13 097 539) Понад 5 000 000 Лондон (8 787 892) · Санкт-Петербург (5 598 486) Понад 3 000 000 Берлін (3 520 031) · Мадрид (3 165 541) Понад 2 000 000 Київ (2 962 180) · Рим (2 864 731) · Париж (2 273 305) · Бухарест (2 158 758) Понад 1 000 000 Мінськ (1 982 475) · Варшава (1 860 281) · Відень (1 797 337) · Гамбург (1 787 408) · Будапешт (1 759 407) · Барселона (1 608 746) · Мюнхен (1 450 381) · Харків (1 439 036) · Мілан (1 324 110) · Казань (1 308 660) · Прага (1 280 508) · Софія (1 270 284) · Нижній Новгород (1 249 861) · Белград (1 224 645) · Самара (1 173 299) · Уфа (1 144 809) · Ростов-на-Дону (1 142 162) · Бірмінгем (1 124 569) · Краснодар (1 099 344) · Кельн (1 060 582) · Воронеж (1 057 681) · Перм (1 034 002) · Волгоград (1 028 036) · Одеса (1 010 912) · Дніпро (1 004 105) Понад 500 000 Неаполь (974 074) · Стокгольм (935 619) · Донецьк (927 201) · Саратов (901 361) · Турин (890 529) · Марсель (855 393) · Амстердам (834 119) · Краків (800 653) · Валенсія (790 201) · Лідс (781 743) · Запоріжжя (745 432) · Франкфурт-на-Майні (732 688) · Львів (727 968) · Севілья (690 566) · Загреб (686 568) · Тольятті (684 709) · Палермо (674 435) · Вроцлав (672 929) · Лодзь (670 642) · Кишинів (664 700) · Сарагоса (661 108) · Афіни (655 780) · Рига (641 423) · Кривий Ріг (636 294) · Гельсінкі (635 181) · Роттердам (629 078) · Штутгарт (623 738) · Іжевськ (623 472) · Махачкала (623 254) · Ульяновськ (617 352) · Глазго (615 070) · Дюссельдорф (612 178) · Копенгаген (602 481) · Осло (599 230) · Дортмунд (586 181) · Ессен (582 624) · Генуя (586 655) · Ярославль (577 279) · Шеффілд (575 424) · Малага (569 009) · Лейпциг (560 472) · Бремен (557 464) · Гетеборг (556 640) · Дублін (553 165) · Лісабон (552 700) · Набережні Челни (548 434) · Ставрополь (547 443) · Познань (546 859) · Дрезден (543 825) · Оренбург (543 654) · Манчестер (541 263) · Тирана (540 000) · Гомель (535 229) · Вільнюс (534 453) · Ганновер (532 163) · Рязань (528 599) · Балашиха (520 962) · Нюрнберг (509 975) · Единбург (507 170) · Ліон (506 615) · Пенза (501 109)

п о р 50 найбільших міст Німеччини за населенням Берлін Гамбург Мюнхен Кельн Франкфурт-на-Майні Штутгарт Дюссельдорф Дортмунд Ессен Бремен Дрезден Ганновер Лейпциг Нюрнберг Дуйсбург Бохум Вупперталь Білефельд Бонн Мангайм Карлсруе Вісбаден Мюнстер Аугсбург Гельзенкірхен Менхенгладбах Брауншвейг Аахен Хемніц Кіль Крефельд Галле Магдебург Фрайбург Обергаузен Любек Ерфурт Росток Майнц Кассель Гаґен Гамм Мюльгайм-на-Рурі Герне Людвігсгафен Оснабрюкк Золінген Леверкузен Ольденбург Потсдам

У соціальних мережах Instagram · Facebook · Сабреддіт (англ.) (нім.) · Twitter Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · YouTube Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Comic Vine · MusicBrainz · Giant Bomb · Інститут Гердера · Швейцарський архів виконавських мистецтв Географія та географічні карти Міський електротранспорт · archINFORM · Getty Thesaurus of Geographic Names · GeoNames · INaturalist · OpenStreetMap · Who's on First · Who's on First · WOEID Література та бібліографія Open Library · Provenio · Бібліографія історії чеських земель · Бібліографія історії чеських земель Тематичні сайти Wolfram Language · Japan Search · LinkedIn · Quora · Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Історичний словник Швейцарії · Православная энциклопедия · Шведська національна енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · BabelNet · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Catholic (1907—13) · Catholic Encyclopedia · Cultureel Woordenboek · Encyclopédie Larousse · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana Довідкові видання Collaborative InterLingual Index · WordNet · Fandom (англ.) · Global Anabaptist Mennonite Encyclopedia Online Нормативний контроль BLBNB: 001069447 · BNE: XX5471666 · BNF: 11931745m · CANTIC: 981060868474906706 · FAST: 1208521 · Freebase: /m/01v8c · GND: 4031483-2 · ISNI: 0000000123094618 · J9U: 987007547793305171 · LCCN: n80050882 · N6I: vtls001143159 · NCF: ncf10238704 · NDL: 00628473 · NKC: ge129620 · NLI: 000979263 · SKMASNL: vtls001720876 · SUDOC: 026371677 · VIAF: 157037914

Це незавершена стаття з географії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.