Зола́ — пилоподібний або шлакоподібний залишок, що утворюється з мінеральної частини палива, коли воно повністю згоряє. Складається з продуктів окиснення і випалення золотвірних компонентів мінеральної частини і органічних сполук палива і деякої кількості невигорілих його органічних компонентів (недопал). В промислових умовах 3. утворюється у вигляді тонкодисперсного порошку — золи виносу і шлаку — сплавленого уламкового матеріалу. При спаленні палива з рідким шлаковидаленням в осн. утворюється шлак, при сухому — на 80 % зола-унос.

За плавкістю (температурі початку плавлення) поділяється на:

• легкоплавку (менше 1200С)
• середньоплавку (1200—1350С)
• тугоплавку (1350—1500С)
• неплавку (більше 1500С).

За способом видалення розрізняють:

• золу сухого відбору (зола виносу)
• золу мокрого відбору (зола гідровидалення)

Зола та шлаки складаються з наступних компонентів:

• Немагнітна мінеральна фракція:
  • Мікросфери алюмосилікатні;
  • Ценосфери.
• Магнітна мінеральна фракція:
  • Мікросфери магнетитові;
  • Гранули феросиліція.

Зола та тверді викиди містять немагнітні та магнітні фракції. Поділ на такі фракції та їх дослідження виконуються, насамперед, з позицій впливу осадів золи на природу й з метою визначення напряму використання золи цих фракцій. Вочевидь, магнітні фракції збагачені залізом в кристалічній магнітній формі (мікросфери магнетитові).

Хімічний склад золи при згорянні вугілля, горючих сланців і торфу — y відсотковому співвідношенні (SiO 10..65 %, Al 10..40 %, CaO 0,5..45 %, MgO 0,2..6 %, Na 1..10 %, K₂O 1,5..3 %) залежить від умов утворення даного палива, технології його спалення тощо. 3ола низькозольних торфу, бурого і окисненого вугілля і горючих сланців має підвищений вміст CaO, кам'яного вугілля — переважно алюмо-силікатний склад. За величиною співвідношення суми оксидів Fe, Са, Mg, Na і K до суми оксидів Si, Al, Ti. розділяють на кислі (менше 1) і лужні (більше 1). 3ола вугілля в основному кисла, горючих сланців і дерева — лужна.

Шлаки використовують в будівництві. Зола застосовується також як заповнювач для бетонів і будівельних розчинів, як домішка (в цеглу), сировина для вироблення аглопориту, зольного гравію. Зола-унос в основному складується в мокрих золовідвалах і лише частково використовується в цементної промисловості як сировина та добавка, при виробництві будівельної кераміки, асфальтобетону, золобетону, випалювального і безвипалювального гравію.

Із золи деяких типів вугілля вилучають рідкісні елементи та розсіяні елементи, наприклад, ґерманій і ґалій. Зола-уносу ТЕС містить до 1..5 % порожнистих частинок (так звані ценосфери), які мають унікальні теплоізоляційні властивості та використовуються для спеціальних теплоізоляційних покрить, наприклад, у космічній техніці.

У пробах золи можна виявити діоксини, які мають високу адгезію до розвинених поверхонь, перш за все до ґрунту, золи тощо. Основним носієм діоксинів у природі є пил. Діоксини стійкі до умов оточуючого середовища й різних біологічних об'єктів, період їх розкладу у ґрунті складає від 10 до 20 років, у воді й донних відкладеннях - близько 2 років, а в організмі людини - близько 6-7 років. Вони здатні асимілюватися із рослинами й через трофічні ланцюжки надходити до організму тварин й людини^[1][2][3].

Зола вугільна — мінеральна речовина, що залишається після спалювання вугілля при температурі близько 800 ⁰ С при доступі повітря. Основні компоненти вугільної золи — оксиди кремнію, алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію. Вторинне значення мають оксиди титану, фосфору, марганцю. За складом золи поділяються на кременисті (вміст SiO₂ 40-70 %), глиноземні (Al₂O₃ 30-45 %), залізисті (Fe₂O₃ 20 %), вапнисті (СаО 20-40 %).

Основні компоненти золи вугілля: Al₂O₃, SiO₂, Fe₂O₃, CaO.

Крім того, зола вугілля містить понад 40 різних елементів. Це:

• мікроелементи з вмістом 0,1-0,001 % (B, F, P, Cl, Ti, V, Ni, Cu, Zn, As, Ba, Pb);
• рідкісні елементи з вмістом 0,001-0,00001 % (Li, Be, Ce, Co, Go, Ge, Se, Sr, Pb, Nb, Mo, Cd, Sn, Sb, I, Cs, La, W, Bu, V),
• ультрарідкісні елементи з вмістом менше 0,00001 % (Ag, In, Re, Pt, Au, Ir, Hg).

Хімічний склад та мікроелементи вивчаються для встановлення можливості їх попутного вилучення та використання, а також для оцінки токсичності золи.

• Зольність
• Золомір

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

• Зола // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 101. — ISBN 978-966-7407-83-4.