Діабаз

Діабаз у Вікісховищі

Діаба́з (рос. диабаз, англ. diabase, нім. Diabas m) — палеотипний аналог основних магматичних гірських порід (базальту і долериту). Складається з плагіоклазу (найчастіше лабрадору), по якому розвиваються альбіт, преніт, епідот, цоїзит, карбонати; моноклінного піроксену, олівіну і серпентинових псевдоморфоз; магнетиту і титаномагнетиту з вторинним лейкоксеном.

Колір темно-сірий або зеленувато-чорний.

Структура: офітова, долеритова, пойкілоофітова, інтерсертальна, афірова, порфіровидна.

Хімічний склад діабазу (%): SiO₂ 49,04; TiO₂ 1,46; Al₂O₃ 15,68; FeO₃ 4,04; FeO 7,70; MnO 0,26; MgO 5,88; CaO 9,28; Na₂О 2,84; K₂O 0,92; P₂O₅ 0,26.

• Густина 2,79—3,30;
• Модуль Юнга 10,7 ГПа;
• Коефіцієнт Пуассона 0,22.

В Україні діабаз зустрічається в межах Українського щита. Також діабаз зустрічається в Росії — на Кавказі, в Карелії і Сибіру; Німеччині; Чехії; Великій Британії; Скандинавії; США; Франції та інших країнах.

• Діабазова структура

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Діабаз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.