Дятленко Микола Дмитрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Микола Дмитрович Дятленко | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 26 листопада 1914 Куличка | ||||
| Помер | 11 жовтня 1996 (81 рік) Київ | ||||
| Діяльність | перекладач | ||||
| Alma mater | Київський університет | ||||
| Галузь | історія | ||||
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук | ||||
| Членство | Національна спілка письменників України | ||||
| Нагороди |
| ||||
Микола Дмитрович Дятленко (26 листопада 1914, Куличка — 11 жовтня 1996, Київ) — український історик, дослідник історії України періоду Другої світової війни, кандидат історичних наук; перекладач, член Спілки письменників України[1].
Народився 26 листопада 1914 року в селі Куличці (нині Лебединського району Сумської області)[2]. Учасник німецько-радянської війни, напередодні якої був студентом факультету західних мов і літератур Київського університету. Проходив службу при 7-му відділі Політуправління ряду фронтів, який займався агітацією ворожих військ здаватися в полон та співпрацювати. Микола Дмитрович брав безпосередню участь у цій роботі, зокрема був літературним працівником газети для німецьких солдатів «Солдатська правда». Був перекладачем на допиті генерал-фельдмаршала Паулюса[3]. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, сімома медалями[1].
1946 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету. У 1946–1950 роках працював у Міністерстві закордонних справ УРСР, у 1950–1951 роках — завідувач відділу журналу «Україна», у 1951–1952 роках — редактор журналу «Більшовик України». 1955 року закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС, де спеціалізувався в галузі історії міжнародних відносин і світового робітничого та національно-визвольного руху. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба СРСР проти використання Сполученими Штатами Америки ООН як засобу агресії проти Китаю та Кореї (1950—1953 рр.)». У 1955–1959 роках — редактор журналу «Комуніст України», завідувач редакцією «Української радянської енциклопедії», у 1959–1964 роках — на творчій роботі (літератор-перекладач). У 1964–1974 роках — старший науковий співробітник відділів історії зарубіжних країн Сходу, нової та новітньої історії, Великої Вітчизняної війни Інституту історії АН УРСР. У цей період був співавтором праць:
- Україна і Близький та Середній Схід. — Київ, 1968;
- Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму. 1933—1945 рр. — Київ, 1970[2].
З 1974 року на творчій роботі. Помер у 1996 році[4].
- ↑ а б Лебединська районна держадміністрація. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 15 травня 2013.
- ↑ а б Інститут історії України НАН України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Газета Київського національного університету імені Тараса Шевченка[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України[недоступне посилання з травня 2019]
- Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
