село Доброводи
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150120013072
Основні дані
Засноване	1463
Населення	1 917
Територія	29,889 км²
Густота населення	64,14 осіб/км²
Поштовий індекс	47341
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194Координати: 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194
Водойми	річки Гніздечна
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Збараж
Відстань до залізничної станції	14 км
Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Доброводи
Доброводи
Мапа
Доброводи у Вікісховищі

Доброво́ди — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2020 адміністративний центр Доброводівської сільської ради. Населення становить 1713 осіб^[1].

На території села Доброводи є геологічний заказник — міоценові відклади — 0,5 га.

Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року № 131 «Про затвердження реєстру заповідних об’єктів та поліпшення заповідної справи в області».^[2]

Перша письмова згадка про поселення «Добра-вода» датована 9 липня 1463 року в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським^[3].

Адміністративно село належало до Збаразького повіту (Галицьке намісництво).

Від 1903 року в селі активно діяло товариство «Просвіта», що тоді містилося у звичайній сільській хаті Івана Якимовича Залеського. На початку 1930-х років в селі розпочалося будівництво Народного Дому, а 1938 року будівництво завершене й будівлю вліті того ж року був освячений на честь Володимира Великого.

Восени 1935 року силами польської громади села на честь 17-ої річниці «ополчення» Доброводів, на місці, де нині стоїть монумент О. Смакули, був зведений найбільший пам’ятник за всю його багатовікову історію. Кам'яний обеліск висотою 6м 60см на вершині якого красувався орел з розпущеними крилами. На висоті 2м 25см від основи був розміщений барельєф Юзефа Клеменса Пілсудського.

У вересні 1939 року в село прийшла радянська влада. Навесні 1940 року в селі утворено колгосп, котрий очолив Петро Васильович Олійовський. 17 липня 1941 року Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 року. З поверненням радянської влади в селі відновилося видобування каменю-черепашника. У 1951 році на лівому березі річки Гніздечна встановлено чотири парових котли, що виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села.^[3].

Наприкінці 1950-х років розпочалося спорудження будівлі, у якій наказом МВС УПСП № 025 від 22.01.1962 року було організовано промислову виправно-трудову колонію № 63 УВС Тернопільської області. Тут містилося близько 1100 засуджених, що працювали в кар'єрі на базі заводу стіноматеріалів, добували камінь для будівництва приміщень установи, УВС. Згодом виправну колонію реорганізовано і з березня 1964 року у ній відбували покарання засуджені жінки. При установі у 1984 року відкрито міжобласну протитуберкульозну лікарню для засуджених жінок, хворих на туберкульоз. Від 29 листопада 1999 року — Збаразька виправна колонія Тернопільської області, від 27 вересня 2002 року — Збаразька виправна колонія (№ 63) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області. Підприємство установи спеціалізується на швейному виробництві.^[4]. У 1954-1964 роках у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування, а у 1963-1964 роках село підключене до Добротвірської ТЕС. У 1971 році у Доброводах відбалася повінь. Стихійне лихо призвело до підтоплення, значного руйнування та пошкодження приватних будинків місцевих мешканців. У 1972 році місцевий колгосп було укрупнено та перейменовано на господарство «Дружба». У лютому 1993 року на базі колгоспу створено селянську спілку «Доброводи».^[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[6].

24 лютого 2022 року почалась війна з Росією.

15 серпня 2024 року у День села тюремник під дією наркотиків застрелив місцевих мешканок Марію Малишевську та Ольгу Зремяк. ^[7]

• У селі є церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці, споруджена та належить парафії святої великомучениці Параскеви УПЦ КП. Парохом храму є о. Володимир Борис^[8], пам'ятка архітектури — млин. Обидві пам'ятки були споруджені 1794 р. за сприяння місцевого дідича Вінцента Покутинського^[3].
• Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Міоценові відклади в Добриводах.

У селі є такі пам'ятники та пам'ятні знаки:

• пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1964, скульптор Яків Чайка).
• пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли у німецько-радянській війні 1941—1945 років (1967, скульптор Яків Чайка).
• пам'ятник Олександру Смакулі (2000, скульптор І. Маляр).
• пам'ятний знак «Хрест Свободи», був встановлений у 1848 році, на честь скасування панщини в Галичині.
• пам'ятний знак тверезості (1897).
• пам'ятний знак Борцям за Волю України.
• насипана козацька могила.

У селі є також дві меморіальні таблиці:

• Осипові Роздольському (1972).
• Олександрові Смакулі (1999, скульптор Я. Пиріжок).

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Встановлений 1964 року. Скульптор — Одренсов. Бетонне погруддя висотою 0,8 м на камінному постаменті висотою 2,9 м^[9][10].

У селі діють загальноосвітня школа I—III ступенів, Доброводівський районний комунальний технічний ліцей імені О. Смакули, бібліотека, ФАП, будинок культури, відділ зв'язку.

У селі працюють Збаразький ВК-63, ТОВ «Згода», ВП «Каштан».

• Г. Алиськевич та Є. Алиськевич — священики.
• Іван Бабій (1896—1973) — перший дослідник історії села^[11].
• А. Барановський — скульптор.
• Антін Залеський (1936—1989) — філолог.
• Микола Лагодинський (1866.—1919) — громадсько-політичний діяч, доктор права, делегат УНРади ЗУНР у 1918—1919 років.
• Мирослав Ліщинський (11.02. 1919—1977) — член похідної групи ОУН, 1941-44 голова міської управи Проскурова та редактор газети «Український голос», кооперативний діяч в Австралії.
• Максимчук Володимир Михайлович (1947—1994) — генерал-майор внутрішньої служби РФ, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, перший Герой Росії серед пожежників. Помер у Москві.
• Андрій Музичка (1886—1966) — філолог, професор Одеського інституту народної освіти, дослідник нової української літератури.
• Марія Назар (нар. 1956) — український поет, педагог, краєзнавець, публіцист.
• Петро Олійник — ​​теолог, журналіст, член Культурної Референтури ОУН, кореспондент газети «Волинь», «Українське слово». Розстріляний у Бабиному Яру у грудні 1943 року^[12].
• Андрій Пишний — український ​​політик, кандидат юридичних наук, з грудня 2012 року Народний депутат України, перший заступник голови парламентського комітету з питань регламенту.
• Осип Роздольський (1872—1945) — фольклорист.
• Олександр Смакула (1900—1983) — український фізик.
• Андрій Цвях — український вчений у галузі медицини.

• письменники: Іван Драч, Роман Іваничук, Дмитро Павличко, Борис Харчук;
• художники: А. Красницький.

• Назар М. Добриводи: історичний нарис. — Збараж : Медобори, 1997. — 20 с.
• Назар М. Село Доброводи у пам'ятниках: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль : Воля, 2008. — 32 с.
• Пиріжо А., Уніят В. Доброводи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 510—511. — ISBN 966-528-197-6.
• Уніят В. Діброва // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 255—257. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Dobrowody 2.) D., wś, pow. zbaraski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 80. (пол.)
• Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T. 1 1366-1506. S. 53
• Bartłomiej Gutowski. Cmentarze dawnego powiatu tarnopolskiego. Dobrowody – Доброводи (dokumentacja). cmentarzetarnopolskie.sztuka.edu.pl (пол.). Процитовано 12 липня 2022.((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Енциклопедія Української Діяспори : [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія — Азія — Африка. — С. 114. — 10 000 прим. — ISBN 978-5-7702-1069-9.