Джон Фенн
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Джон Беннет Фенн | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 червня 1917 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][2][…] |
| Помер | 10 грудня 2010 (93 роки) Ричмонд, США[4][5][6] |
| Поховання | Berea Cemeteryd[6] |
| Місце проживання | Гакенсак Берія Нью-Йорк Анністон |
| Країна |  США |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Бірійській коледж Єльський університет |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Принстонський університет Єльський університет |
| Членство | Національна академія наук США[7] Американська академія мистецтв і наук |
| Відомий завдяки: | розробник мас-спектрометричного методу електроспрей |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (2002) |
 Джон Фенн у Вікісховищі | |
Джон Беннет Фенн (15 червня 1917 року, Нью-Йорк, США — 10 грудня 2010, Ричмонд, Вірджинія) — американський хімік-аналітик, професор, лауреат Нобелівської премії з хімії 2002 року.
Джон Фенн народився у Нью-Йорку. У 1937 році закінчив Береа коледж в Кентуккі, а потім захистив дисертацію в Єльському університеті в 1940 році.
Наступні 12 років працював у різних компаніях — «Монсанто», «Шарплес», «Експериментс, Інк.», Потім 10 років керував дослідницьким проектом для американського військово-морського флоту в Принстонському університеті. Тут же згодом став професором аерокосмічних наук.
У 1967 повернувся в Єльський університет, щоб викладати і займатися дослідженнями, де і залишався професором до 1984 року, коли вийшов у відставку.
Перед виходом Фенна у відставку в 1983 році у Нью-Хейвені було на його честь влаштовано конференцію, яку назвали «Fennfest» — святом Фенна.
Фенн залишався в Єлі як заслужений професор до 1994 року, після чого став професором Вірджинського федеративного університету.
Читав лекції в Трентському університеті (Італія), Токійському університеті, в дослідницькому інституті в Бангалорі (Індія) та Китайській академії наук у Пекіні.
Джон Фенн помер 10 грудня 2010 року в штаті Вірджинія в віці 93 років.
Метод мас-спектрометрії має безліч модифікацій і широко застосовується в хімічних, біохімічних, технічних, екологічних та інших дослідженнях, однак його не можна було використовувати для аналізу «важких» молекул. Слід було застосувати його для вивчення структури біологічних макромолекул. При мас-спектральному методі м'якої іонізації («електроспрей»), про який Фенн повідомив в 1984 році, вода випаровується із заряджених крапельок розчину білка. Залишаються лише вільні іони частинок білка, маси яких можна визначити, відрегулювавши їх рух і вимірюючи час польоту на відому відстань.
Метод електроспрея виник не на порожньому місці. Його ідея виникла ще в 1917 році у дослідженнях фізика Джона Зелені (John Zeleny), а принцип розвинув М. Доул (M. Dole) у 1968 році. Повідомлення самого Фенна з'явилося одночасно з публікацією про застосування такої ж методики ленінградськими дослідниками М. Л. Александровим, Л. М. Галле, В. М. Красновим, В. І. Ніколаєвим, В. А. Павленко та В. А. Шкуровим.
Образно кажучи, Фенн, перевівши важкі органічні молекули в газову фазу, щоб можна було визначити їх молекулярну масу в мас-спектрометрі, «змусив слона літати».
У результаті використання методу «електроспрея» принципові зміни зазнав аналіз фармацевтичних препаратів — у поєднанні з рідинним очищенням, метод електроспрея дає можливість аналізувати сотні зразків на добу. Технологія дозволяє піддавати контролю та виробництво харчових продуктів на різних стадіях. Тим самим, змінюючи режим, можна уникнути присутності в їжі шкідливих домішок.
Крім того Фенн, написав книгу «Машини та ентропія» — термодинамічний буквар, а також автобіографічний нарис «Дослідження в ретроспективі: біографія мандрівного хіміка».
У 2002 році Фенн розділив половину Нобелівської премії з К. Танака «за розвиток методів ідентифікації і структурного аналізу біологічних макромолекул, за розвиток методів м'якої десорбційної іонізації для мас-спектрального аналізу біологічних макромолекул». Друга половина премії була присуджена К. Вютріху.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #172085462 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ John B. Fenn, Nobel Winner Who Studied Large Molecules, Dies at 93 // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2010. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ Kauffman G. Nobel Laureate John Bennett Fenn (1917-2010), Electrospray Ionization Mass Spectrometry Pioneer // The Chemical Educator — 2011. — Vol. 16. — P. 143–148. — ISSN 1430-4171
- ↑ In Memoriam: John B. Fenn // Yale Daily Bulletin — Єльський університет, 2010.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ NNDB — 2002.
| 1901—1925 | Вант-Гофф (1901) • Е. Фішер (1902) • Арреніус (1903) • Ремзі (1904) • Беєр (1905) • Муассан (1906) • Бухнер (1907) • Резерфорд (1908) • Оствальд (1909) • Валлах (1910) • Кюрі (1911) • Гріньяр / Сабатьє (1912) • Вернер (1913) • Річардс (1914) • Вільштеттер (1915) • Габер (1918) • Нернст (1920) • Содді (1921) • Астон (1922) • Прегль (1923) • Зігмонді (1925) |
|---|---|
| 1926—1950 | Сведберг (1926) • Віланд (1927) • Віндаус (1928) • Гарден / фон Ейлер-Хельпін (1929) • Фішер (1930) • Бош / Бергіус (1931) • Ленгмюр (1932) • Юрі (1934) • Фредерік / Ірен Жоліо-Кюрі (1935) • Дебай (1936) • Говорт / Каррер (1937) • Кун (1938) • Бутенандт / Ружичка (1939) • де Гевеші (1943) • Ган (1944) • Віртанен (1945) • Самнер / Нортроп / Стенлі (1946) • Робінсон (1947) • Тіселіус (1948) • Джіок (1949) • Дільс / Альдер (1950) |
| 1951—1975 | Макміллан / Сіборг (1951) • Мартін / Сінг (1952) • Штаудінгер (1953) • Полінг (1954) • дю Віньо (1955) • Гіншелвуд / Семенов (1956) • Тодд (1957) • Сенгер (1958) • Гейровський (1959) • Ліббі (1960) • Калвін (1961) • Перуц / Кендрю (1962) • Ціглер / Натта (1963) • Годжкін (1964) • Вудворд (1965) • Маллікен (1966) • Ейген / Норріш / Портер (1967) • Онсагер (1968) • Бартон / Гассель (1969) • Лелуар (1970) • Герцберґ (1971) • Анфінсен / Мур / Стайн (1972) • Е.О. Фішер / Вілкінсон (1973) • Флорі (1974) • Корнфорт / Прелог (1975) |
| 1976—2000 | Ліпском (1976) • Пригожин (1977) • Мітчелл (1978) • Браун / Віттіг (1979) • Берг / Гілберт / Сенгер (1980) • Фукуї / Гофман (1981) • Клуг (1982) • Таубе (1983) • Мерріфілд (1984) • Гауптман / Карлі (1985) • Гершбах / Лі Ян / Полані (1986) • Крам / Лен / Педерсен (1987) • Дайзенгофер / Губер / Міхель (1988) • Олтмен / Чек (1989) • Корі (1990) • Ернст (1991) • Рудольф Маркус (1992) • Малліс / М. Сміт (1993) • Ола (1994) • Крутцен / Моліна / Роуленд (1995) • Керл / Крото / Смолі (1996) • Бойєр / Вокер / Скоу (1997) • Кон / Попл (1998) • Зевейл (1999) • Гігер / Макдіармід / Сіракава (2000) |
| 2001—дотепер | Ноулз / Нойорі / Шарплесс (2001) • Фенн / Танака / Вютріх (2002) • Егр / Маккінон (2003) • Чехановер / Гершко / Роуз (2004) • Граббс / Шрок / Шовен (2005) • Корнберг (2006) • Ертль (2007) • Чалфі / Сімомура / Цянь (2008) • Рамакрішнан / Стейц / Йонат (2009) • Гек / Негісі / Судзукі (2010) • Шехтман (2011) • Лефковіц / Кобилка (2012) • Карплус / Левітт / Варшель (2013) • Гелль / Бетциг / Мернер (2014) • Ліндаль / Модрич / Санджар (2015) • Соваж / Стоддарт / Ферінга (2016) • Дюбоше / Франк / Гендерсон (2017) • Арнольд / Дж. Сміт / Вінтер (2018) • Гудінаф / Віттінгем / Йосіно (2019) • Шарпантьє / Даудна (2020) • Макміллан / Ліст (2021) • Бертоцці / Мелдал / Шарплесс (2022) Бавенді / Брюс / Єкімов (2023) |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
