Джон Теофіл Дезаґульє
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Джон Теофіл Дезаґульє | |
|---|---|
| John Theophilus Desaguliers | |
 | |
| Народився | 22 березня 1683 Ла-Рошель, Франція |
| Помер | 29 лютого 1744 (60 років) Лондон |
| Поховання | Лондон |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | фізик, філософ, перекладач, інженер |
| Alma mater | Крайст Черч |
| Галузь | фізика |
| Науковий керівник | Джон Кейлл |
| Відомі учні | Philippe Vayringed |
| Членство | Лондонське королівське товариство масонство |
| У шлюбі з | Joanna Pudseyd |
| Діти | Thomas Desaguliersd[1] |
| Нагороди | Медаль Коплі (1734, 1736, 1741) |
 Джон Теофіл Дезаґульє у Вікісховищі | |
Джон Теофіл Дезаґюльє (англ. John Theophilus Desaguliers; 12 березня 1683 Ла-Рошель, Франція — 29 лютого 1744 Лондон) — кальвіністський пастор, англійський учений, один з легендарних засновників сучасного символічного масонства, третій великий майстер (1719—1720) Першої великої ложі Англії. Він також був активним прихильником і пропагандистом наукових, філософських і політичних ідей Ісаака Ньютона.
Джон Теофіл Дезаґюльє, третій і найвідоміший з Великих Майстрів Англії. Його батько, преподобний Джон Дезаґюльє, французький протестантський священик, був змушений тікати зі своїм сином, якому було трохи більше двох років, в результаті переслідувань, викликаних скасуванням Нантського едикту. За чутками, дитину сховали в бочку і потайки перевезли на борту корабля з біженцями. Його батько був призначений пастором в Державній Церкві Англії і, після недовгого перебування в Гернсі, став священиком у Французької Церкви на Сваллоу стріт[en], Пікаділлі, пізніше відомої як Теїстська Церква. Пізніше він також відкрив школу в Іслінгтоні, де його більш знаменитий син став його помічником. Майбутній Великий Майстер Англійського Масонства був прийнятий в Коледж Церкви Христа в Оксфорді, де здобув ступінь бакалавра мистецтв, потім він прийняв сан священика 1710 року. Однак, за своїми схильностям, він тяжів до експериментальної природної філософії і, в той же рік, коли він отримав сан, він став викладачем цієї дисципліни в Гарт Голі, в Оксфорді (нині не існує), заступивши на місце доктора Кейллу. Два роки по тому 3 травня 1712 року, він здобув ступінь Магістра Мистецтв, а 14 жовтня того ж року, був повінчаний в церкві Шадвелла з Джоан, дочкою Вільяма Падсі з Кідлінгтона в Оксфорді.
У 1714 році Ісаак Ньютон, президент Королівського товариства, запросив Дезаґульє замінити Френсіс Хоксбі (1660—1713) як демонстратора на щотижневих засіданнях Товариства. Незабаром після цього його було вибрано членом Королівського товариства.[2] Дезаґульє сприяв ідеї Ньютона і підтримував науковий характер зустрічей. Коли Ганс Слоун зайняв пост президента після смерті Ньютона в 1727 році Дезаґюльє опублікував понад 60 статей в науковому журналі Лондонського королівського товариства. Він отримав престижну медаль Коплі Товариства в 1734, 1736 і 1741 роках. Остання нагорода за його резюме на явище електрики. Він працював над цим з Стівеном Греєм, який свого часу оселився в будинку Дезаґульє. Дезаґульє в «Дисертація щодо електроенергії» (1742) ввів терміни провідник та ізолятор. Був нагороджений золотою медаллю Академії наук Бордо.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Fellows of the Royal Society: Sackler Archive. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 16 листопада 2016.
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Наука | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BAV: ADV10158432 · BIBSYS: 12008452 · BNC: a1144969x · BNE: XX1631256 · BNF: 13609727r · CANTIC: 981058514728706706 · CiNii: DA04684010 · FAST: 153682 · Freebase: /m/0561kv · GND: 117632686 · ICCU: PUVV032763 · ISNI: 0000000116216445 · J9U: 987007260297105171 · LCCN: n85089965 · LIH: LNB:C94s;=BZ · MAK: 9811239855305606 · Museo Galileo: 40645 · NCF: ncf10834421 · NLA: 1263534 · NLG: 254915 · NTA: 069885788 · NUKAT: n01201115 · PTBNP: 1731825 · PUSC: 22429 · RERO: 02-A003171419 · SUDOC: 035406674 · VcBA: 495/151121 · VIAF: 37090620 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
