Детона́ція (від фр. détoner — «вибухати» та лат. detonare — «гриміти») — процес хімічного перетворення вибухових речовин, що супроводжується вивільненням енергії і поширюється по речовині у вигляді хвилі з постійною швидкістю, яка перевищує швидкість звуку в цій речовині. Наукові основи процесу детонації пояснюються гідродинамічною теорією детонації. Завдяки високій швидкості детонації, яка в газовому середовищі сягає 100—3500 м/с, а у рідинах і твердих тілах — до 9000 м/с, розвивається тиск, який у рідинах і твердих тілах становить декілька десятків ГПа.

Детонація моторних палив — ізохорний самоприскорюваний процес переходу горіння паливно-повітряної суміші у двигуні внутрішнього згоряння у детонаційний вибух без виконання роботи з переходом енергії згоряння у зростання температури і тиску газів. Фронт полум'я поширюється зі швидкістю вибуху, тобто перевищує швидкість поширення звуку в цьому середовищі й приводить до значних ударних навантажень на деталі циліндро-поршневої та кривошипно-шатунної груп, що викликає посилене зношування цих деталей. Висока температура приводить до прогоряння днищ поршнів та підгоряння клапанів механізму газорозподілу. Стук, що з'являється при появі детонації пального у двигуні, часто також називають детонацією.

• Октанове число

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. — 6-те вид. — К.: Либідь, 2006. — 400 с. — ISBN 966-06-0416-5.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

• «Детонація» [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 2, С. 258.