Премія імені Олеся Гончара — українська літературна премія. Її присуджують за найкращу книгу прози.

Премію імені Олеся Гончара вручають за кращі літературні твори, які утверджують ідеали гуманізму, духовні цінності українського народу, ідеї незалежності України. Заснована Міністерством культури і мистецтв України, Державним комітетом у справах національностей та міграції і Національною спілкою письменників України. Затверджена Кабінетом Міністрів України Постановою № 1363 від 8 грудня 1997 року.

Організаційно-методичний супровід присудження Премії здійснює Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти.

Положення про премію імені Олеся Гончара в останній редакції ^[1]

Починаючи з 1998 року, щорічно присуджується одна премія до дня народження Олеся Гончара — 3 квітня. Розмір премії становить 20 000 гривень. Кошти виділяються за рахунок асигнувань, передбачених Міністерству культури України у державному бюджеті. Висунення кандидатів на здобуття премії відбувається до 1 березня. Голова журі — Ю. Рибачук.

• 1998 — Майданська Софія Василівна^[2].
• 1999 — Бойко Богдан Михайлович, за книжки повістей та нарисів «По голови… по голови…»; Зобенко Марія Олександрівна, за літературно-критичні та публіцистичні твори, пов'язані з пропагандою і дослідженням літературної спадщини Олеся Гончара.
• 2000 — Дзюбенко-Мейс Наталя Язорівна, за роман «Андрій Первозванний»; Пономаренко Любов Петрівна, за книжку «Дерево обличчя».
• 2002 — Різник Левко Йосипович, за книгу-трилогію «Самотність пророка», «Поет і Владика», «Доктор і Професор».^[3]
• 2004 — Олесь Воля (Олександр Міщенко), за книгу «Мор».
• 2004 — Мартинов Василь Іванович, за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде).
• 2006 — Тарасюк Галина Тимофіївна, за роман-гіпотезу «Між пеклом і раєм» (Сни Анахорета).
• 2007 — Грищук Броніслав Антонович; Лопата Василь Іванович.
• 2008 — В. Коваль (посмертно).
• 2010 — Чорногуз Олег Федорович.
• 2011 — Степаненко Микола Іванович^[4].
• 2013 — Абліцов Віталій Григорович, за книгу «Діалог через океан: Юрій Шевельов. Олесь Гончар»^[5].
• 2014 — Пепа Вадим Іванович, за художньо-публіцистичну книгу «Пам'ять української душі».
• 2015 — Лис Володимир Савович, за документальний роман "Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї", Погрібний Віктор Олексійович, за книжку прози "Куща. Новели, повість, есе".
• 2018 — Пишнюк Тетяна Володимирівна, за книжку "Нерозгаданий постскриптум".
• 2019 — Шкраб'юк Петро Васильович, за книги «Над Простором і Часом: трилогія незвичайного» та «Історії прожиті тричі (події, документи, спогади)».
• 2021 — Тетяна П'янкова за роман «Чужі гріхи».
• 2022 — Галина Лицур-Щадей за збірку оповідань «Таке життя».

• Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 р. N 1363 «Про заснування літературної премії імені Олеся Гончара» [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• МІністерство культури України. Наказ від 25.05.2017 № 451 «Про затвердження Положення про премію імені Олеся Гончара» // Сайт Верховної Ради України
• Премії НСПУ [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Конкурси, літпремії на сайті «Поезія та авторська пісня України» [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]