Євген Степанович Грицяк
рос. Евгений Степанович Грицяк
Народився	9 серпня 1926(1926-08-09) с. Стецева, Снятинський повіт, Станиславівське воєводство, Польська республіка
Помер	14 травня 2017(2017-05-14) (90 років) Івано-Франківська область
Громадянство	Українська держава (1941) →  СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, політичний в'язень, фотограф, перекладач
Галузь	політична діяльність[1], фотографія[1] і перекладацтво[d][1]
Відомий завдяки	один з керівників Норильського повстання
Знання мов	українська[1], російська і англійська[1]
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	ОУН
У шлюбі з	Грицяк Марія Іванівна
Нагороди

Євге́н Степа́нович Гриця́к (9 серпня 1926, с. Стецева, нині Коломийського району Івано-Франківської області — 14 травня 2017) — український громадський і військовий діяч, член молодіжної організації ОУН(м), учасник Другої світової війни, один з керівників повстання в Норильских таборах 1953 року.

Член районного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.^[2]

Народився 9 серпня 1926 року в с. Стецева Снятинського повіту Станиславівського воєводства (нині Снятинського району Івано-Франківської області, Україна) в родині селян Параски Іванівни Грицяк (Курилюк) (1907–?) та Степана Васильовича Грицяка (1902–1945). Євген Грицяк мав брата Петра (1932–?).

Перед початком Другої світової війни закінчив Стецівську неповну середню школу, а в період німецької окупації був студентом середньої торгової школи (м. Снятин^[3]). Саме тоді, юнаком 16-17 років, став членом Молодіжної мережі ОУН.

У липні 1944 мобілізований, служив солдатом 4-го Українського фронту у боях поранений, нагороджений медаллю «За Відвагу»^[4]. У серпні 1945 року нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[5].

У 1949 році радянська розвідка розкрила минуле Грицяка, він був заарештований і 12 грудня 1949 засуджений до смертної кари, яку замінили на 25-літнє позбавлення волі. Карався в Джезказгані, Норильську, Владимирській в'язниці, на Тайшетській трасі, в Іркутській в'язниці, Інті та Мордовії.

У таборах ГУЛАГу Грицяк постійно й активно протистояв сваволі табірної і в'язничної адміністрації, за що мав 42 дисциплінарні покарання і за три з них — по 1 рік закритої тюрми. Либонь, найдраматичнішим було перебування Євгена Грицяка в Норильських таборах. Уже весною 1952, коли Євген Грицяк ще був у таборі Караганди (Казахстан), у нього з'явилась ідея всегулагівського страйку, однак він розумів, що повна ізольованість людей, а головне всепроникний страх і виснаження в'язнів, роблять цю ідею нездійсненною, і вирішив провести таку акцію в своїй зоні, сподіваючись на те, що рух опору пошириться як ланцюгова реакція на інші табори. Під ту пору кількість таборів в СРСР і ув'язнених у них людей досягли небувалої величини, умови роботи й утримання людей були жахливими. Очевидно, що доведені до відчаю ще й жорстокістю та безкарністю адміністрації в'язні в багатьох місцях ГУЛАГу доходили того самого висновку — необхідно захисти свою гідність. У Караганді в'язні почали чинити спротив знущанням охорони й кримінальників. Наслідком цього в'язнів розвезли по різних таборах. Грицяк потрапив у заполярний Горлаг Норильська. Там руками в'язнів тоді будували Норильський гірничо-металургійний комбінат, вони працювали в копальні, а також будували місто. Горлаг складався з шести відділень, у кожному утримувалося по кілька тисяч осіб. У 4-му відділенні, куди спрямували Грицяка, було понад п'ять тисяч осіб. Коли в березні 1953 помер Сталін, усі сподівалися пом'якшення умов у таборах, однак у перші місяці адміністрація повелася ще жорстокіше (розпочалися розстріли непокірних і підозрюваних), що й призвело до повстання у всіх зонах Горлагу в травні. Грицяк очолив опір у своїй 4-й зоні. 25 травня 1953 року в'язні припинили роботу просто на будмайданчику, відмовилися повертатися в житлову зону. Три дні на будмайданчик не завозили їжу. Через три дні в'язні повернулися в житлову зону, де на знак солідарності з ними голодували ті, що залишалися в зоні. На роботу в'язні виходити відмовилися.

Спроби взяти в'язнів в одній із зон з допомогою солдатів з кийками і навіть офіцерів, які стріляли перед себе, не увінчалися успіхом — щільний натовп в'язнів учинив спротив, вступив у кулачний бій. Керівництво табору зміцнило охорону, але до якихось рішучих дій не вдалося. В'язні вимагали приїзду комісії з Москви й виконання їхніх вимог: припинити розстріли; скоротити робочий день до 8 годин, гарантувати вихідні дні; дозволити листуватися з близькими; вивезти із Заполяр'я всіх інвалідів; поліпшити харчування; зняти з бараків замки й ґрати, а з людей — номерні знаки; припинити катування на допитах і практику закритих судів; скасувати постанови ОСО (особливої наради) як неконституційного органу; організувати перегляд особових справ усіх політв'язнів. Ці вимоги Грицяк 6 червня пред'явив членам комісії, що приїхала з Москви. 9 червня 1953 року в'язням оголосили, що уряд задовольнив частину вимог, зокрема, в'язням дозволено відсилати 2 листи на місяць, а також мати побачення з родичами; установлюється 8-годинний робочий день і гарантуються вихідні дні; з бараків знімаються замки і ґрати, а із в'язнів — номерні знаки та інше.

Однак після цього не все обіцяне було виконане, зокрема, вивезення на материк усіх інвалідів і повна зміна керівництва Горлагу. Окрім того, розпочалися провокації. Страйк довелося продовжити. Тільки в серпні 1953, після масового розстрілу в'язнів 3-ї зони, опір був придушений.

Після цього Грицяка спровадили спочатку до в'язниці Норильська, а потім до Владимирської в'язниці.

Перебуваючи в камері-одиночці, він вивчив англійську. Мова потрібна була йому для опанування йоги, що допомогло йому вижити.^[6]

1956 року був звільнений за постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР.

Він повернувся до рідного краю, працював вантажником, маляром, його навіть хвалили в місцевій газеті. Але в 1958 Євгену Грицяку заявили, що його прописка скасовується, тобто йому заборонено жити в Західній Україні, і він вимушений був полишити батьківщину. Знайшов роботу й прописався в місті Караганді.

28 січня 1959 року Є. Грицяк був заарештований за постановою Президії Верховної Ради СРСР, у якій було сказано, що постанова Комісії Президії Верховної Ради СРСР від 7 липня 1956, за якою Грицяк був звільнений, скасовується з огляду на тяжкість учиненого ним злочину. Таким чином, набрав сили попередній вирок 1949 року — 25 років позбавлення волі. Усі наступні роки Грицяк домагався пояснень, у чому ж полягає тяжкість його злочину, та відповідь була одна: засуджений обґрунтовано.

1961 року Є. Грицяк: надіслав лист-протест до ЦК КПРС з приводу переслідувань його за те, що був одним із лідерів повстання в'язнів 1953, де описав становище в'язнів у Норильських таборах, сваволю й жорстокість адміністрації та пояснює, що саме проти цього повстали в'язні, а не проти радянської влади; одержав у мордовському таборі атестат про середню освіту. Начальство таборів характеризує Грицяка як добросовісного працівника з доброю поведінкою.

1964 року справу Грицяка розглядала Воєнна колегія Верховного суду СРСР, наслідком чого термін позбавлення волі був скорочений до 10 років і з нього була знята судимість. І тільки тепер Грицяк дізнався, що 1959 його винуватили в тому, що ніде не працює, не припинив антирадянської діяльності, створив у Вінницькій області Організацію українських націоналістів, чого насправді не було. На підставі матеріалів повторного слідства в 1961–1964 рр. був частково реабілітований. Повністю виправданий Івано-Франківською обласною прокуратурою за відсутністю складу злочину в 1992 році.

6 жовтня 1964 Грицяк звільнений. Повернувся додому, одружився, народилася донька.

У дисидентському русі Грицяк участі не брав, проте активно займався правозахисною діяльністю, підписав заяву на підтримку «Хартії-77». Утиски не припинялися, він не міг улаштуватися на роботу, йому погрожували, що знову посадять, погрожували звільнити з роботи дружину. Грицяк вирішив емігрувати з СРСР. У 1973 він одержав виклик на виїзд до Ізраїлю від свого друга-співтабірника Авраама Шифріна^[ru], з яким підтримував тісні стосунки. Однак дозволу на виїзд так і не одержав, хоч неодноразово звертався в різні інстанції, аж до Л. Брежнєва.

У 1980 закордонне видавництво «Смолоскип» видало книгу Грицяка «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання», після чого розпочалися нові утиски й погрози з боку КДБ. Тоді Грицяк написав листа Леоніду Брежнєву, в якому, зокрема, писав:

Обидва ми рівноправні громадяни Радянського Союзу і… обидва написали свої спогади. Ви писали про свій шлях, я про свій… Ви опублікували свої спогади в Радянському Союзі і за кордоном, я — тільки за кордоном. Але Вас не викликають, як мене, в КДБ і не питають, яким шляхом Ви передали за кордон Ваші спогади, від Вас не вимагають відречення від Вашої праці… Навпаки, Вас вихваляють і Вами захоплюються… Чому мене збираються судити? Адже Вас ніхто не судить?![7]

Зовнішні відеофайли
	Євген Грицяк: спогади про Норильське повстання та деталі з життя в'язнів ГУЛАГу День-TV
	Євген Грицяк про Україну, Росію та Європу на тлі воєнних дій на Донбасі День-TV

У 1990 на запрошення Проводу ОУН Грицяк побував у США та Канаді, виступав у багатьох містах із розповідями про Норильське повстання.

1993 був запрошений адміністрацією Норильська на святкування 40-річчя міста. Був на відкритті міського музею, присвяченого, в основному, історії розвитку Горлагу та повстанню в ньому в'язнів.

Грицяк був учасником двох конференцій Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих у Києві та трьох міжнародних конференцій «Опір в ГУЛАГу». Один із його виступів був опублікований в журналі «Воля».

Розмірковуючи над питаннями добра і зла в нашому світі, Грицяк дійшов висновку, що поправити світ може тільки той, хто виправив себе. Так, він ще в неволі почав шукати шляхи самовдосконалення. Знайшов їх в ученні індуїстських йогів.

1992 року в київському видавництві «Здоров'я» вийшла «Повна ілюстрована книга йоги» в перекладі Грицяка з англійської мови, він також закінчив переклад книги Парамаганси Йогананди «Автобіографія йога^[en]», яка вийшла 2015 року у видавництві Self-Realization Fellowship^[en].^[8][9]

Грицяк був пенсіонером і мешкав у селі Устя Івано-Франківської області.

За років Незалежності був малознаним в Україні. Увагу громадськості до Євгена Грицяка привернули публікації у газеті «День» у 2009 році, після чого Президент Віктор Ющенко нагородив його орденом «За мужність» I ступеня.^[10][11]

У серпні 2016 року Євгена Грицяка нагородили медаллю «25 років незалежності України»^[12][2].

Помер 14 травня 2017 року в Івано-Франківській області^[13].

Похований у селі Устя Івано-Франківської області^[14][15].

• 1945 — Медаль «За відвагу»
• 1945 — Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• 1999 — Орден «За мужність» III ступеня.^[16]
• 2009 — Орден «За мужність» I ступеня.^[10][11]
• 2016 — Ювілейна медаль «25 років незалежності України»^[12][2]

• Є. Грицяк. Короткий запис спогадів. — Балтимор-Торонто : Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1980. — 117 с. — ISBN 0-914834-30-4.
• Грицяк Євген. Норильське повстання / Харківська правозахисна група. — Х. : Права людини, 2008. — 104 с. — ISBN 978-966-8919-41-1.

Переклади

• Свамі Вішнудевананда. Повна ілюстрована книга з йоги / Переклад з англійської мови Є. С. Грицяка. — К. : Здоров'я, 1992. — 192 с. — ISBN 5-311-02679-0.
• Парамаганса Йогананда. Автобіографія йога / Переклад з англійської мови Є. С. Грицяка. — Self-Realization Fellowship^[en], 2015. — 538 с. — ISBN 978-0-87612-663-9.

Інтерв'ю

Євген Грицяк: спогади про Норильське повстання та деталі з життя в'язнів ГУЛАГу [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.]

• Сопротивление в ГУЛАГе. Воспоминания. Письма. Документы. : [рос.] / Сост.: Виленский С. С. — М. : Возвращение, 1992. — 236 с.
• Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника.— 1977, вип. 43.— С. 81-83; вип. 45.— С. 65.
• Український правозахисний рух. Документи і матеріали УХГ.— Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1978.— С. 170.
• Архів ХПГ.

• Музей дисидентського руху. І. Рапп. Переклав В. Овсієнко. «Грицяк Євген Степанович»
• Рецензія на книгу «Історія Норильського повстання. Короткий запис спогадів» та зібрання посилань на тему [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Йог і бандерівець: спогади керівника Норильського повстання [Архівовано 9 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Алла Дубровик, Вікторія Скуба, Марія Семенченко. Євген Грицяк: Я всіх політиків міряю за лекалами Ганді [Архівовано 8 червня 2013 у Wayback Machine.] // День. — 2013. — 23 трав.
• Євген Грицяк: Цієї війни було не уникнути (відео). — 19.02.2015 [Архівовано 20 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Украинец № 777. Кто возглавил восстание против советской тюремной системы. — 2015. — 12 черв. [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

п о р Антирадянський Рух Опору в Україні
1918—1922	Холодноярська республіка
1922—1939	Українська військова організація • Організація українських націоналістів
1939—1955	Українська повстанська армія • Організація українських націоналістів • Українська головна визвольна рада • Організація українських націоналістів революційна • Організація українських націоналістів за кордоном • «Пробоєм»
1955—1985	Дисидентський рух • Шістдесятники • Об'єднана партія визволення України • Український національний комітет • Українська національна партія • Реалістичний робітничий гурток демократів • Українська робітничо-селянська спілка • Український національний фронт• Українська Гельсінська група • Росохацька група • Спілка української молоді Галичини • Ходорівська група
1985—1991	Українська Гельсінська спілка

п о р Табори ГУЛАГу
А	Азовлаг • Актюбінлаг • Алданбуд • Алданлаг • Алтайлаг • Амгуньлаг • Амурлаг (1938—1941) (1947—1953) • Ангарлаг • Ангренлаг • Аралічевлаг • Архбумлаг • Астраханлаг • Ахтублаг • Ахунлаг
Б	Баженовлаг • Байдарлаг • Бакаллаг • Баковлаг • Балахлаг • Балейлаг • Бамлаг • Барашевлаг • Безім'янлаг • Білогорлаг • Білбалтлаг • Білрічлаг • Берлаг • Березлаг • Березовлаг • Бирлаг • Бобровлаг • Богословлаг • Бодайболаг • Борлаг • Букачачлаг • Бурлаг • Буреполомлаг • Бутугичаг (підрозділ Теньлаг)
В	Ванінлаг • Верхижемлаг • Ветлаг • Вишлаг • Владлаг • Волголаг • Воркутлаг • Воронінлаг • Востоклаг • Востураллаг • Витегорлаг • Вяземлаг • Вяртсильлаг • Вятлаг
Г	Гагарлаг • Гдовлаг • Глазовлаг • Горлаг • Горшорлаг • Гурлаг • Гусиноозерлаг
Д	Дальлаг • Джезказганлаг • Джидинлаг • Джугджурлаг • Дмитровлаг • Донлаг • Дорлаг • Дубогорлаг • Дубравлаг
Є-Ж-З-І	Єнісейлаг • Єнісейжелдорлаг • Єнлаг • Єрмаковлаг • Желєзлаг • Заимандровлаг • Заполярлаг • Заплаг • Зирянлаг • Івдельлаг • Індігірлаг • Інтинлаг
К	Казлаг • Калуглаг • Каменлаг • Камишлаг • Каракумлаг • Каргопольлаг • Карлаг і А. Л. Ж. И. Р. • Каспійлаг • Кексгольмлаг • Кизеллаг • Кимперсайлаг • Китойлаг • Ключевлаг • Кольлаг • Косланлаг • Косьвинлаг • Котласлаг • Кочкарлаг • Красногорлаг • Краслаг • Кузбаслаг • Кузнєцлаг • Кулойлаг • Кусьїнлаг
Л	Ліковлаг • Лобвінлаг • Локчимлаг • Луглаг • Лужлаг • Лисогорлаг
М	Маглаг • Макарлаг • Маткожлаг • Медвежьєгорлаг • Мехреньлаг • Мінлаг • Молотовлаг • Мончегорлаг • Мосліслаг
Н	Немнирлаг • Нерчинлаг • Нєфтєстройлаг • Нижамурлаг • Нижнєдонлаг • Нироблаг • Новотамбовлаг • Норильлаг
О	Озерлаг • Ольховлаг • Омлаг • Омсукчанлаг • Онеглаг • Опоклаг • Орловлаг • Островлаг
П-Р	Павлодарлаг • Панінлаг • Переваллаг • Пєсчанлаг • Печорлаг • Подгорлаг • Подліслаг • Подольлаг • Полянлаг • Приволжлаг • Приморлаг (1939—1940) (1947—1953) • Прорвлаг • Райчихлаг • Річлаг • Рибінлаг
С	Сазлаг • Самарлаг • Саратовлаг • Сахалінлаг • Свирьлаг • Свободлаг • Сєвлаг • Сєввостлаг • Сєвдвінлаг • Сєвжелдорлаг • Сєвкузбаслаг • Сєвпечлаг • Сєвураллаг • Сєгежлаг • Селенгінлаг • Сиблаг • Солікамлаг • С.Л.О.Н. • Сороклаг • Сосновлаг • Среднєбеллаг • Сталінградлаг • Старосільлаг • Степлаг • Будівництво № 18 • Сизраньлаг
Т	Тавдінлаг • Тагіллаг • Тайожлаг • Тайшетлаг • Темлаг • Теньлаг • Тихвінлаг • Томасінлаг • Транслаг • Тугачлаг • Туймазинлаг
У	Ульмінлаг • Умальтлаг • Унжлаг • Ураллаг • Ургаллаг • Услаг • Усольлаг • Устьвимлаг • Ухтижемлаг • Ухтпечлаг • Ушосдорлаг
Х-Ч	Хабарлаг • Хакаслаг • Чаунлаг • Чаунчукотлаг • Чебоксарлаг • Челяблаг • Чердаклаг • Череповєцлаг • Чорногорлаг • Чорноісточлаг • Чистюньлаг • Чукотстройлаг
Ш-Щ-Ю-Я	Шахтлаг • Шекснинлаг • Широклаг • Шосдорлаг • Щугорлаг • Югорлаг • Южлаг • Южкузбаслаг • Юзлаг • Янлаг • Янстройлаг
ГУЛАГ • Особливі табори • Табори ГУЛАГу