Олена Андріївна Ган
Крендовський Є.Ф. “Портрет О.А. Ган”. МОХМ.
Ім'я при народженні	Олена Фадеєва
Псевдонім	Зенеіда Р-ва
Народилася	12 (24) січня 1814[1] Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія[2]
Померла	24 липня (5 серпня) 1843[3] (29 років) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2]
Поховання	Одеса
Країна	Російська імперія
Національність	росіянка
Діяльність	письменниця
Сфера роботи	література[4][4]
Мова творів	російська
Роки активності	1838—1842
Батько	Андрій Михайлович Фадєєвd
Мати	Олена Павлівна Долгорукаd
Брати, сестри	Фадєєв Ростислав Андрійович
У шлюбі з	Peter Hahnd
Діти	Блаватська Олена Петрівна і Желіховська Віра Петрівна
Ган Олена Андріївна у Вікісховищі

|Примітки=

Олена Андріївна Ган (до шлюбу Фадєєва, 12 (24) січня 1814(18140124), Ржищів — 24 червня (6 липня) 1842, Одеса) — письменниця XIX століття, феміністка, постійна авторка журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Вітчизняні записки».

Народилася 12 (24) січня 1814(18140124) року^[5] у Ржищеві Київської губернії в багатодітній дворянській родині. Дитинство та юність провела в Катеринославі. По материнській лінії належала до роду князів Довгорукових, її батьками були Андрій Михайлович Фадєєв (1789–1867), таємний радник, губернатор Саратова, та княжна Олена Павлівна Довгорукова. Рідна сестра Олени, Катерина, була одружена з Юлієм Федоровичем Вітте (1814–1867), від шлюбу з якою народився майбутній російський державний діяч, міністр фінансів Росії Сергій Юлійович Вітте (1849–1915).

У 16 років Олена вступила в шлюб з капітаном Петром Олексійовичем Ганом (1798—1873), військовим, який походив із роду німецьких переселенців, що приїхали до Росії в середині XVIII століття.

У 1831 році народила першу доньку Олену (в майбутньому відома теософиня Олена Блаватська), а у 1835 — доньку Віру, майбутню письменницю Віру Желіховську. Олена Ган разом з малими дітьми й чоловіком подорожувала ​​Україною. У 1831—1832, потім в 1834—1835 роках сім'я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837—1839 у Кам'янському.

14 жовтня 1838 року вона пише з Кам'янського на Кавказ декабристу С. І. Кривцову: «О чем же я могу вам писать, живя в таком уединении? Разве только о холоде в Каменском да обо мне самой. Что еще я могу сказать о себе? Хотите ли иметь точное понятие о моей обстановке и моем времяпрепровождении? Я живу в скверной, сырой, холодной избе; из моих окон я вижу — на восток сельскую церковь, к западу — кладбище на пригорке, уставленное крестами, готовыми упасть; к югу — большую конюшню, к северу — другое строение, принадлежащее батарее, далее — степь, пески, болота»^[6][7].

Навесні 1836 року сім'я прибула до Петербургу, де Олена побачила на виставці Пушкіна, про що написала рідним: «Я узнала — Пушкина! Я воображала его чёрным брюнетом, а его волосы не темнее моих, длинные, взъерошенные… Маленький ростом, с заросшим лицом, он был не красив, если бы не глаза. Глаза блестят, как угли, и в беспрерывном движении. Я, разумеется, забыла картины, чтобы смотреть на него. И он, кажется, это заметил: несколько раз, взглядывая на меня, улыбался… Видно, на лице моем изображались мои восторженные чувства»^[8]. Відомо, що Пушкін під час заслання бував у кишиневському та одеському будинках Фадеева^[9].

Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися багато видатних діячів того часу. Зокрема Тургенєв і Бєлінський.

…У цій жінці було <…> і гаряче російське серце, і досвід життя жіночого, і пристрасність переконань, — і не відмовила природа в тих «простих і солодких» звуках, в яких щасливо виражається внутрішнє життя…[10] Оригінальний текст (рос.) …В этой женщине было <…> и горячее русское сердце, и опыт жизни женской, и страстность убеждений, — и не отказала природа в тех «простых и сладких» звуках, в которых счастливо выражается внутренняя жизнь…

…Є письменники, які живуть окремим життям від своїх творінь; є письменники, особистість яких тісно пов'язана з їх творами. Читаючи перше, потішали божественним мистецтвом, не думаючи про художника; читаючи друге, потішали спогляданням прекрасної людської особистості, думаєш про неї, любиш її і бажаєш знати її саме і подробиці її життя. До цього другого розряду належить наша обдарована Зенеіда Р-ва (Олена Ган)…[11] Оригінальний текст (рос.) …Есть писатели, которые живут отдельною жизнью от своих творений; есть писатели, личность которых тесно связана с их произведениями. Читая первых, услаждаешься божественным искусством, не думая о художнике; читая вторых, услаждаешься созерцанием прекрасной человеческой личности, думаешь о ней, любишь её и желаешь знать её самое и подробности её жизни. К этому второму разряду принадлежит наша даровитая Зенеида Р-ва (Елена Ган)…

1838 — «Утбалла» и «Джеллаледдин»

1839 — «Медальон»

1840 — «Суд света»

1841 — «Теофания Аббиаджио»

1842 — «Напрасный дар», «Любонька», «Ложа в одесской опере»

• Чоловік — Петро Олексійович Ган — нащадок німецького аристократичного роду Ган-Ган фон Ротерган.
• Старша донька — Олена Петрівна Блаватська — (1831—1893) — філософ, засновниця Теософського товариства.
• Молодша донька — Віра Петрівна Желіховська — (1835—1896) — письменниця.
• Син — Леонід Петрович Ган — (1840 — ?)

По лінії своєї мами — Олени Павлівни Довгорукої, Олена Андріївна Ган була нащадком великого князя Київського Ярослава Мудрого.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ган Олена Андріївна

• Батуринский В. Ган, Елена Андреевна // Русский биографический словарь / Изд. под ред. Н. М. Чулкова. — Москва : тип. Г. Лисснера и Д. Совко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 222–226. (рос. дореф.)
• Ган Олена Андріївна. Енциклопедія «Українці в світі». Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2016.
• Ган, Олена Андріївна. SLOVAR.PP.UA. (за Енциклопедією Брогхауза). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2016.
• Ган Олена. Дніпродзержинська міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 23 листопада 2016.
• Ган Олена Андріївна. Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
• Ган Елена Андреевна. Путеводитель по Днепропетровщине — Знаменитые люди Днепропетровска и области. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)

• Фатов Н.Н. Библиографические материалы для изучения жизни и творчества Е. А. Ган. — Петроград : Типография Императорской Академии наук, 1914. — Т. XIX, Кн. 2. — 53 с. (в каталозі Російської національної бібліотеки)

• Ган Елена Андреевна: Собрание сочинений [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Воспоминания Андрея Михайловича Фадеева: В 2-х ч. — Одесса, 1897. — 231 , 256 с. [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Genealogics · Родовід · WikiTree
Література та бібліографія	Open Library · WomenWriters · Проєкт Рунеберг
Словники та енциклопедії	Биография.ру · Биография.ру · Коротка літературна енциклопедія · De Agostini · Le Dictionnaire universel des Créatrices
Довідкові видання	Consortium of European Research Libraries
Нормативний контроль	FAST: 54498 · GND: 118920065 · GKG: /g/122t1q14 · ISNI: 0000000021463582 · LCCN: n80055502 · MAK: 9810585367805606 · NKC: js2016934701, js2016934702 · SUDOC: 200030973 · VIAF: 52488208