Вовчанський повіт
Герб повітового центру
Губернія	Харківське намісництво (1780—1797) Слобідсько-Українська губернія (1802—1835) Харківська губернія (1835—1923)
Центр	Вовчанськ
Створений	1780
Скасований	1923
Площа	3503,9 верст²
Населення	161 645 осіб (1897)

Вовчанський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Вовчанськ.

• Утворений 1780 року за указом імператриці Катерини II від 25 квітня у складі новоствореної Харківського намісництва з Хотімлянського комісарства Харківської провінції Слобідсько-Української губернії, Салтівського та частин Чугуївського та Корочанського повітів Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії.
• 1796 року за указом імператора Павла I від 12 грудня увійшов до складу поновленої Слобідсько-Української губернії.
• 1835 назву губернії змінено на Харківську.
• 1923 року за адміністративною реформою повіт ліквідовано з утворенням Вовчанського району.

Вовчанський повіт займав північно-східний виступ губернії та межував з Корочанським повітом Курської губернії, Валуйським повітом Воронезької губернії та різними повітами Харківської губернії.

Довжина його окружній межі становили 318 верст, найбільша протяжність з півночі на південь — 84 версти, зі сходу на захід — 80 верст; площа 3481 кв. верста. За величиною посідав п'яте місце в губернії.

Головний схил повіту направляється за течією річки Сіверського Дінця (з північного заходу на південний схід), другорядні — за течією впадають в Донець приток; таким чином виходить (в напрямку з півночі на південь) цілий ряд дугоподібних терас; притоки приток утворюють ще кілька приватних невеликих схилів, а яри, русла пересохлих річок, балки — третьорядні схили, що відрізняються найбільшою різноманітністю.

У центральній частині повіту знаходиться плоска височина, яка дає початок місцевим річках і служить вододілом між притоками Дінця і Оскола.

Вовчанський повіт знаходиться досить високо над рівнем моря; східні частини його підносяться від 650 до 730 футів, західні — від 570 до 650 футів. Велика частина повіту має степової рівнинний характер; ліві берега представляють широкі річкові долини, перетворюються поступово у рівнини; горбистим характером відрізняється тільки невелика частина повіту, що знаходиться в східному його кутку.

Головною водною артерією Вовчанського повіту є Північний Донець зі своїми притоками — Велика Вовча, Хотімля, Гнилиця, Великий Бурлук, Бабка. Остання впадає з правого боку, решта — з лівого. Всі ці річки в наш час^[коли?] маловодні і мілководні, влітку вони пересихають, особливо у верхній течії, і тільки навесні під час повені вирують швидкими потоками. Окрім річок, населення активно користується ставками та криницями.

Переважною формацією у Вовчанському повіті є крейдяна, яка оголюється в багатьох місцях (по течії Дінця та Вовчої). Крейда використовується, головним чином, на обмазку хат; вапно з неї робити неможливо через брак лісу. Переважний ґрунт в повіті — чорнозем, в одних місцях він змішаний з піском, а в інших — з глиною. Зустрічається в низинах і піщано-мулистий чорнозем, а вздовж Дінця та Вовчої тягнуться піски завширшки кілька верст. Товщина шару чорнозему коливається між 2 аршинами та 6 вершками, в середньому дорівнює ¾ аршина. Найбільші товщі його знаходяться на високих рівнинах, найменші — на схилах.

До числа несприятливих умов Вовчанського повіту потрібно нестачу лісу, що погано впливає на клімат: місцевість нічим не захищена від сухих східних вітрів (суховіїв і московських). Вони видувають частинки чорнозему з піщано-чорноземних ґрунтів і сніг з полів.

1890 налічувалось 161 645 (83 033 чоловіки та 78 612 жінок).

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 166 787 (84 351 чоловік та 82 436 жінок)^[1].

Станом на 1913 рік у повіті було 14 волостей^[2]:

• Білоколодязька
• Великобурлуцька
• Вільхуватська
• Вовчанська
• Волохівська
• Графськосільська
• Козинська
• Миколаївська перша
• Миколаївська друга
• Новобурлуцька
• Печенізька (Новобєлгородська)
• Старосалтівська
• Хотомлянська
• Шиповацька
• та місто Вовчанськ із передмістям Заводи та приміською слободою Заводи.

В повіті було три поліцейських стани^[2]:

• 1-й стан з центом у слободі Хотомля
• 2-й стан з центром у слободі Вільхуватка
• 3-й стан з центром у слободі Білий Колодязь

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Торський В. Українська державність і нова роля ”Просвіт” / В. Торський. — Харків : Рух, 1918. – 72 с. [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• І.Клінген, "Опис Вовчанського повіту Харківської губернії в сільськогосподарсько-статистичному відношенні. Харків, 1882 (рос.)
• Короткий історичний нарис 25-річної діяльності Вовчанського повітового земства. Вовчанськ, 1891 (рос.)
• Матеріали до землеволодіння і землеробства Харківської губернії. Видання харківської губернської земської управи, вип. 2-й і 3-й, Харків, 1883 і 1885 (рос.)
• Харківський календар на 1892. Видання харківського губернського статистичного комітету (рос.)
• Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления и управления, а также полицейские станы всей России с обозначением места их нахождения : [рос. дореф.]. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.

п о р Вовчанський повіт
Повітовий центр	Вовчанськ
Волості	Білоколодязька • Великобурлуцька • Вільхуватська • Вовчанська • Волохівська • Графськосільська • Козинська • Миколаївська друга • Миколаївська перша • Печенізька (Новобєлгородська) • Новобурлуцька • Старосалтівська • Хотомлянська • Шиповацька
Основні поселення (від 900 мешканців на 1864 рік)	Артемівське • Білий Колодязь • Велика Бабка • Великий Бурлук • Верхній Салтів • Вільхуватка • Волохівка • Землянки • Козинка • Миколаївка Друга • Миколаївка Перша • Новий Бурлук • Печеніги (Новобєлгород) • Старий Салтів • Тернова • Хатнє • Хотомля • Шипувате ...

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.