Берестянка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Берестянка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бучанський |
| Громада | Бородянська селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 410 |
| Площа | 1,2 км² |
| Густота населення | 341,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07811 |
| Телефонний код | +380 4577 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°41′28″ пн. ш. 29°59′27″ сх. д. / 50.69111° пн. ш. 29.99083° сх. д.Координати: 50°41′28″ пн. ш. 29°59′27″ сх. д. / 50.69111° пн. ш. 29.99083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
136 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07814, Київська обл., Бучанський р-н, с.Небрат, вул. Покровська, 74 |
| Карта | |
  Берестянка | |
 Берестянка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Берестя́нка — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Населення становить 410 осіб. Входить до складу Бородянської селищної громади.
У 1900 році було збудоване власницьке село Бородянської волості Київського повіту Київської губернії. Відстань від повітового міста 48 верст, від волості 5. Дворів 84, мешканців 520, 1 школа грамоти, 1 пожежна команда.[1]
У міжвоєнний період село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932-1933 роках. Ще до початку колективізації в Берестянці для ведення спільного господарства було створено артіль „Шлях до комунізму”. Таким чином комуністична влада намагалася підготувати ґрунт для подальшої колективізації. Були залучені агітатори, котрі практично щодня приїжджали до Берестянки, агітуючи долучатися до колгоспів. Селяни у своїх поглядах розділилися, зокрема заможні мешканці були категорично проти, тим часом як бідні, повіривши радянській пропаганді, активно доєднювалися до колгоспного руху. Першими активістами були голова сільради Григорій Товстенко та секретар сільради Іван Щербатенко.
Відтак у 1930 році в Берестянці був організований перший колгосп “Шлях Леніна”. Тоді ж розпочалася примусова колективізація - для створення колгоспу та залучення селян у місцевих господарствах були забрані коні, корови, свині, жито та інше збіжжя. Це провокувало незадоволення і опір. Непокірних селян обкладали податками ув'язнювали в місцевій буцегарні. Серед розкуркулених заможних селян були Голубенко Х. Г., Архипенко П.С. Сім’ю Веремії Т.Я. у 1931 році було розкуркулено і вислано в Архангельську область (нині - Російська Федерація). Після примусового вилучення у селян усіх продуктів почався голод. Встановлено прізвища 29 померлих від голоду, у т. ч. 15 дітей. Проте, за свідченнями очевидців, загиблих було значно більше. До середини 2000-их рр. у селі проживало 48 осіб, що пережили Голодомор 1932-1933[2].
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900 р. С.XI. С.1098.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область — К.: "Буква", 2008. — с. 206-207
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
