Бе́рег — межа суходолу і водного простору чи водостоку. Межа суші з водоймищем (океан, море, озеро, водосховище) або з водотоком (річка, струмок, тимчасовий потік). Звичайно це смуга в зоні водної дії на сушу. Межі морського берега визначаються найбільшим проникненням хвиль при штормах або при припливах і по лінії (ізобати) припинення підводної дії хвиль на береговий схил.

Форми берегів і швидкості їх видозміни залежать від таких факторів:

• тектонічних рухів земної кори;
• вікових коливань рівня морів і водотоков;
• пріпливно-отливних дій води;
• швидкості розмиву або, навпаки, накопичення (акумуляція) річкових наносів в річищах річок або в їх гирлах у водоймищ;
• дії рослин і тварин, наприклад розвитку коралів, чагарників мангрів, очеретяних, бобрових дамб тощо;
• виробничої діяльності людини, зміцнюючих або таких, що руйнують природний берег.

• Узріччя — берег річки.
• Поріччя, надріччя — місцевість уздовж течії річки.

Особливо різноманітні океанічні і морські береги. У рівнинних країнах вони прямолінійні, їх називають нейтральними. У гірських і різкопересічних областях виділяють такі типи берегів:

• Лимановий берег — море вузькими затоками проникає в гирла рівнинних річок і балок, річкові наноси, що поступають, відокремлюють їх від відкритого моря пересипами і косами (Чорне, Азовське море).
• Лагунний берег — піщані коси, береги, що формуються уздовж, відокремлюють довгі, відкриті в обидві сторони мілководі затоки лагуни (південна частина Балтійського моря, східний Сахалін).
• Фіордовий берег — довгі затоки, далеко проникаючі по долинах в глиб гірських хребтів (Норвегія, Гренландія, Нова Земля, Чукотка). Головню причиною фіордових берегів є тектонічні рухи з утворенням тріщин, оброблених гірсько-долинними льодовиками.
• Ріасовий берег — довгі звивисті затоки з численними мисами при затопленні міжгірських западин, хребтів, відповідних до моря перпендикулярно (Іспанія, Китай, Південь Примор'я в Росії).
• Шхерний берег: — скелясті острови залишки затопленого льодовикового рельєфу (Канада, Скандинавія, Ладозьке й Онежське озера)
• Далматинський берег — широкі поздовжні й вузькі поперечні затоки і протоки з молотоподібним контуром півостровів у ґратчасто-розчленованих горах (схід Адріатичного моря).
• Аральський берег — лабіринт піщаних островів і півостровів, утворених затоками морів в барханнах пустельного узбережжя Каспійського моря, озера Балхаш. Назва втратила свій сенс через обміління моря.

Загалом налічується 80 типів берегів.

З'ясовують:

• протяжність ділянок вирівняного чи звивистого берега;
• ранжування (порядок) мисів і заток за величиною;
• глибину врізу заток, ширину, наявність розгалужень. Відповідно, довгі чи короткі, вузькі чи широкі, для довгих – прямолінійні чи звивисті, для широких – округлі, завужені чи складні форми;
• довжину та ширину мисів: довгі чи короткі; вузькі, широкі чи клиноподібні;
• співвідношення ширини та глибини (довжини) форм;
• кількість заток на одиницю довжини узбережжя
• причини формування звивистих чи рівних ділянок;
• інтенсивність розмиву звивистих берегів ;
• еволюцію бухтових берегів, стадії розвитку.

Знання про еволюцію берегів дають змогу з'ясувати причини відмін у будові окремих ділянок узбережжя, відновити пройдені стадії еволюції та передбачити її подальший хід. Практичне значення подібних досліджень дуже важливе. Знаючи природний режим берега, можна з'ясувати, як він буде реагувати на будівництво споруд або порушення балансу наносів (запружування рік, експлуатація будівельних матеріалів). Функціональна залежність надводних форм берега від підводних допомагає, на підставі вивчень однієї тільки надводної частини, отримати загальне уявлення про будову дна в прибережних ділянках, важливе для навігаційних цілей.

Дослідження обрисів берегової лінії виконують на підставі картографічних джерел, методами космічного та повітряного безпілотного знімання. Визначення причин формування звивистих чи рівних берегів потребує польових досліджень геологічної будови, морфодинаміки, літодинаміки берегової зони, впливу течій та енергії хвиль.

• Берегознавство

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Методи геоморфологічних досліджень: навч. посібник / Галина Байрак. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2018. – 292 с. ISBN 978-617-10-0440-5.
• Рельєф морських берегів = Coasts relief: навчальний посібник: [для вищих навчальних закладів] / Н. І. Карпенко. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 308 с.

• Берег [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 82. — 1000 екз.
• (англ.) (фр.) (пол.) (рос.) CoastLearn [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.] — програма з дистанційного навчання в сфері комплексного управління прибережними зонами.

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Берегознавство Форми рельєфу Абразійні береги Архіпелаг Атол Бар Берег Бухта Ватти Дюна Естуарій Затока Кекур Кліф Континентальний шельф Кораловий риф Коса Лагуна Мис Острів Перешийок Півострів Підводний каньйон Природна арка Протока Ріа Риф Річкова дельта Томболо Узбережжя Фіард Фіорд Ферде Шхери Пляжі Абразійні береги Процеси Абразія Абразійна платформа Бар Вулканічна дуга Дихало Морська регресія Розривна течія Морська течія Річкова течія Морська трансгресія Скеля Хвилі на поверхні води Береговий захист Нарощення Інтегроване управління прибережною смугою Затоплення Пов'язані Перегородок Розмір частинки валуни глина бруківка гранула галька пісок гальковий пляж мул Берегова смуга Літораль Фізична океанографія Регіон впливу прісних вод Категорія Вікісховище