Балка (форма рельєфу)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Балка — суха або з тимчасовим водотоком долина із задернованими схилами.
Походження слова балка остаточно не з'ясоване. Найімовірніше за все, воно споріднене зі словами болото, болоння, оболонь, лит. balà («болото»), латис. bala («долина»). Згідно з іншими версіями, воно пов'язане або з тур. bulak («джерело»), або з каз. балкаш («болотисте місце»), або з топонімом Балкан, або споріднене з давн-англ. balc («підвищення між двома борознами»); крім того, його також виводили від прасл. *ob-valiti («обвалити»), через проміжну форму *o-baliti[1].
У степових районах балки утворено висохлими руслами річок. Балки мають полого-увігнуте дно, часто без вираженого русла, схили опуклі, плавно переходять у вододільні простори. Чітко виражена вершина зазвичай відсутня, улоговина плавно переходить в балку.
Довжина балок зазвичай від сотень метрів до 20-30 кілометрів, глибина від декількох метрів до десятків метрів, ширина до сотень метрів.
Схили і дно задерновані і часто покриті чагарником або лісом, при винищенні яких балки стають осередками прискореної ерозії; поширена в балках донна ерозія. Найчастіше розвиваються з ярів, але можуть виникати і без ярової стадії. Звичайні для височин і рівнин лісостепу і степу. Балки височин можуть мати на схилах скельні оголення. Це характерно, наприклад, для балок Донецького кряжу, де самі балки повсюдно є характерним елементом природного ландшафту.
На відміну від балок, у ярів дно і схили не задерновані і схильні до ерозії.
- Балка Сотера
- Балка Гадюча
- Балка Лукашева
- Балка Малишевська
- Балка Ручаївська
- Тигрова балка
- Дінчикова балка
-
Балка Грузька, Кіровоградська область -
-
Балка, Київська область, село Сніжки -
Балка Широка, Дніпропетровська область -
Балабанівська балка -
Балка біля с. Лозуватка -
Квітучі балки Січеславщини -
Балка біля с. Синівка на Сумщині -
Балка поблизу с. Батьки
.jpg)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- Петро Чегорка. «Не зникніть, вибалки і виярки…» [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.] // День, № 168, (2012)
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
