Ашіда Хітоші
яп. 芦田均
Народився	15 листопада 1887(1887-11-15) Фукучіяма, Кіото
Помер	20 червня 1959(1959-06-20) (71 рік) Мінато, Токіо
Громадянство	Японія
Діяльність	дипломат, юрист
Alma mater	Токійський імператорський університет[d] (1912)[1], Перша вища школаd і Q11393037?
Знання мов	японська
Заклад	Міністерство закордонних справ Японії і The Japan Times[2]
Посада	прем'єр-міністр Японії (1948)
Партія	Асоціація друзів конституційного правління (Японська імперія)[3], Liberal Partyd (березень 1947)[2], Демократична партія[d][2], Japan Democratic Partyd[1] і Ліберально-демократична партія Японії
Батько	Ashida Shikanosuked
Родичі	Sanshi Shimokōbed
У шлюбі з	Sumi Ashidad
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

А́шіда Хіто́ші (яп. 芦田均, あしだひとし, МФА: [aɕida çitoɕi̥]; 15 листопада 1887 ― 20 червня 1959) — японський політичний і державний діяч, дипломат, доктор юридичних наук. 47-й прем'єр-міністр Японії (10 березня — 15 жовтня 1948).

Народився 15 листопада 1887 року в селянській родині Ашіда в місті Фукучіяма префектури Кіото.

Випускник кафедри юриспруденції Токійського Імперського Університету.

З 1912 року влаштувався на роботу до Міністерства закордонних справ Японії. Працював у японських посольствах в Росії, Франції, Туреччині та Бельгії. Був свідком російської лютневої революції та жовтневого перевороту Росії 1917 року, відвідав революційний Київ, брав участь в роботі Паризької мирної конференції після Першої світової війни.

У 1932 полишив державну службу в знак протесту проти вторгнення японських військ до Маньчжурії. Того ж року обраний депутатом Палати Представників Японського Парламенту від Товариства друзів конституційного правління.

Протягом 1933—1940 років працював директором японської англомовної газети The Japan Times.

У 1942 знову став депутатом Палати представників, незважаючи на критику його діяльності військовими та відсутність рекомендацій Асоціації допомоги Трону.

Після Другої світової війни був представником проамериканських ліберальних сил.

У жовтні 1945 року призначений міністром добробуту в уряді Шідехари Джюро. У листопаді того ж року, разом із Хатоямою Ічіро, взяв участь у формуванні Японської ліберальної партії. В червні 1946 року працював головою Комітету Палати Представників з питань поправок до Конституції й долучився до прийняття нової Конституції Японії.

У березні 1947 року перейшов до Японської прогресивної партії. Наприкінці того ж місяця, разом із Інукаєм Такеру, заснував Демократичну партію, яку й очолив. У червні 1947 року отримав портфель міністра закордонних справ та посаду віце-прем'єр-міністра в коаліційному уряді Катаями Тецу.

У березні 1948 року, після відставки кабінету Катаями, став прем'єр-міністром Японії й головою нового коаліційного уряду. Паралельно виконував обов'язки міністра закордонних справ. Керував країною в умовах американської окупації та розростання робітничого руху. За вказівкою голови окупаційних сил Дугласа Макартур затвердив указ про громадський порядок та наказ 201 про заборону демонстрацій.

У жовтні 1948 року був змушений піти у відставку через фінансовий корупційний скандал спричинений міжусобицями всередині американської окупаційної адміністрації. За підозрою у отриманні хабара арештований американцями.

У лютому 1958 року визнаний невинним. Решту життя провів осторонь політики, займаючись науковими дослідженнями. Автор багатьох праць з міжнародного права та історії дипломатії.

Помер 20 червня 1959 року, у 71-річному віці, в Токіо.

У 2002 в місті Фукучіяма, Кіото відкрився музей Ашіди Хітоші.

За даними українських істориків, у липні 1917 року як аташе посольства Японії в Росії Ашіда відвідав Центральну Раду в Києві та зустрівся із Генеральним секретарем міжнаціональних справ Олександром Шульгинім з метою отримання інформації про становище в Україні та намірів Ради щодо продовження війни^[4]. За даними японських дослідників, Ашіда перебував в гостях у єврейських цукровиробників Гальперіних та їхніх друзів Бернінсонів, з якими познайомився ще у Петрограді. Під впливом свого проросійськи налаштованого оточення^[5], Ашіда негативно оцінював український визвольний рух:

Пройшов день і дві ночі відтоді як паротяг полишив російську столицю і зараз, посеред зволоженого росою степу, прямував до Києва. О, Україна – трав’яна Південна Росія!... Дніпровська Рівнина, що простирається від Чернігова до Одеси одразу кидається в очі подорожнього, відрізняючись від Північної Росії. Земля, трава, люди... тут кожна річ без винятку промовляє про Південний край – зелені хвилі, що тягнуться до хмар чорнозему, листя чорнявих тополь, радісні й запальні погляди малоросів... Сто-двісті років тому, степи часів Тараси Бульби, оспівані Гоголем, обігріті променями спекотного сонця, збудили в синах Рівнини кров завойовників. Тоді у тих краях з'явилися козаки, верхівки чорних хутряних яких то виринали, то знову тонули у високих степових травах.[6]

Сьогодні український рух виглядає потужним, але це лише антивоєнні настрої під виглядом національної незалежності, що збуджують дурний народ. Просто в Північній Росії пронімецька партія представлена антиреволюційно-консервативними колами, а в Південній — націоналістами, що може свідчити про проникнення тут німецько-австрійських сил.[5]

Асіда Хітосі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) Щоденник Ашіди Хітоші (1945—1946) [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] // Національна парламентська бібліотека Японії.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асіда Хітосі

• (яп.) Музей Ашіди Хітоші [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• (яп.) Документи Ашіди передані Національній Парламентській бібліотеці [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.]

п о р Прем'єр-міністри Японії Епоха Мейдзі (1868—1912) Іто Хіробумі • Курода Кійотака • Сандзьо Санетомі (?) • Ямаґата Арітомо • Мацуката Масайосі • Іто Хіробумі • Курода Кійотака (?) • Мацуката Масайосі • Іто Хіробумі • Окума Сіґенобу • Ямаґата Арітомо • Іто Хіробумі • Сай'ондзі Кіммоті (?) • Кацура Таро • Сай'ондзі Кіммоті • Кацура Таро • Сай'ондзі Кіммоті Епоха Тайсьо (1912—1926) Кацура Таро • Ямамото Ґомбей • Окума Сіґенобу • Терауті Масатаке • Хара Такасі • Утіда Косаї (?) • Такахасі Корекійо • Като Томосабуро • Утіда Косаї (?) • Ямамото Ґомбей • Кійора Кейґо • Като Такаакі • Вакацукі Рейдзіро Епоха Сьова (1926—1989) Танака Ґіїті • Осаті Хамаґуті • Кідзюро Сідехара (?) • Осаті Хамаґуті • Вакацукі Рейдзіро • Інукай Цуйосі • Такахасі Корекійо (?) • Сайто Макото • Кейсуке Окада • Фуміо Ґото (?) • Кейсуке Окада • Кокі Хірота • Сендзіро Хаясі • Фумімаро Коное • Хіранума Кійтіро • Нобуюкі Абе • Міцумаса Йонай • Фумімаро Коное • Хідекі Тодзьо • Куніакі Коїсо • Кантаро Судзукі • Принц Нарухіко Хіґасікуні • Кідзюро Сідехара • Сіґеру Йосіда • Тецу Катаяма • Хітосі Асіда • Сіґеру Йосіда • Ітіро Хатояма • Тандзан Ісібасі • Нобусуке Кісі • Хаято Ікеда • Ейсаку Сато • Какуей Танака • Такео Мікі • Такео Фукуда • Масайосі Охіра • Масайосі Іто (?) • Дзенко Судзукі • Ясухіро Накасоне • Нобору Такесіта Епоха Хейсей (1989—2019) Сосуке Уно • Тосікі Кайфу • Кіїті Міядзава • Моріхіро Хосокава • Цутому Хата • Томііті Мураяма • Рютаро Хасімото • Кейдзо Обуті • Мікіо Аокі (?) • Йосіро Морі • Дзюнітіро Коїдзумі • Сіндзо Абе • Ясуо Фукуда • Таро Асо • Юкіо Хатояма • Наото Кан • Йосіхіко Нода • Сіндзо Абе Епоха Рейва (2019—нині) Сіндзо Абе • Йосіхіде Суґа • Фуміо Кісіда Список прем'єр-міністрів Японії

Генеалогія та некрополістика WikiTree Література та бібліографія Open Library · Архів преси XX століття Тематичні сайти SNAC Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Prabook · Treccanis Dizionario di Storia Довідкові видання Munzinger IBA · SNAC Нормативний контроль CiNii: DA00176211 · FAST: 175184 · Freebase: /m/017hys · ISNI: 0000000082208016 · LCCN: n85343517 · NDL: 00003910 · NTA: 258676493 · SUDOC: 121725715 · VIAF: 38375060

Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.