Асболан
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Asb[2]
Хімічна формула	Mn⁴⁺(O,OH)₂·(Co,Ni,Mg,Ca)ₓ(OH)₂ₓ·nH₂O
Nickel-Strunz 10	4.FL.30
Ідентифікація
Сингонія	гексагональна сингонія[3]
Інші характеристики
Названо на честь	сажа (давньогрецька мова)[4]
Асболан у Вікісховищі

Асбола́н (грец. ασβολος - сажа, (рос. асболан; англ. asbolane; нім. Asbolan m, Asbolit m) — мінерал, гідроксид марганцю, кобальту та нікелю. Вад кобальтистий.

Склад: (Со, Ni) O•MnO₂•nH₂O. Містить до 32% СоО; NiO — до 11%.

Домішки: V, Zn.

Аморфний у більшості випадків.

Утворює сажисті, порошкоподібні землисті маси, тонкопористі натічні агрегати.

Колір чорний з синявою.

Густина 3,1-3,7.

Твердість 4-5.

Гіпергенний.

Зустрічається у вигляді синьо-чорних сажистих плівок у корі вивітрювання ультраосновних порід і в зоні окиснення родовищ кобальт-нікельових руд, у невеликих скупченнях в корі вивітрювання нікеленосних серпентинітів.

Потенційна кобальтова руда. З асболану виготовляється синя фарба для смальти.

Розрізняють:

• асболан мідний (відміна ваду, яка містить до 27% CuO);
• асболан нікелистий (відміна ваду кобальтистого, яка містить до 4% NiO).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Асболан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Асболан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• http://www.mindat.org/min-384.html [Архівовано 10 травня 2009 у Wayback Machine.]