Ігумен монастиря святої Катерини на горі Синай, Архієпископ Синайський, Фаранский і Раіфський (грец. Ηγούμενος της Ιεράς Μονής Σινά και Αρχιεπίσκοπος Σινά. Φαράν και Ραϊθώ, Ιερά Μονή Θεοβαδίστου Όρους Σινά, Αγίας Αικατερίνης) — предстоятель автономної Православної церкви гори Синай у складі патріархату Єрусалиму.

Про давнину архієпископії Синаю свідчать матеріали Халкидонського собору 451 року, де в «Чині митрополій і архиєпіскопій апостольського престолу Святого Граду» на 24-му місці згадується архиєпископія «гори Синаю», що свідчить про споконві́чну підпорядкованість архієпископії Синою патріархату Єрусалиму^[1]

У 527 році архієпископія Синаю увійшла в юрисдикцію Константинопольського патріарха у зв'язку з великими пожертвами монастиря святої Катерини на Синаї з боку імператора Юстиніана, а також активним церковним будівництвом на його території за рахунок коштів імператорської скарбниці.^[2] З VII століття ігумени монастиря затверджуються в єпископській гідності (з IX століття — в архієпископській). Після завоювання в VII столітті Єгипту мусульманами і  труднощами в спілкуванні які повстали внаслідок цього з Константинополем, хіротонію архієпископів Синайських знову став здійснювати єрусалимський патріарх, в чию юрисдикцію з 640 року повернулася Синайська архієпископія.

Відповідно з усталеною в давнину практикою, предстоятель архієпископії Синаю обирається братством монастиря святої Катерини за участю представників монастирського подвір'я «Джувани» в Каїрі. Кандидат в архієпископи має бути членом братства, монастиря. Його єпископська хіротонія відбувається в Єрусалимі місцевим патріархом.

У разі порушення монастирського уставу, архієпископ Синайський піддається суду монастирського братства, яке, у разі не покори з боку архієпископа прийнятим рішенням, має право подати справу на розсуд всіх східних патріархів..

За богослужіннями архієпископ Синайський підносить ім'я єрусалимського патріарха, а в грамотах використовує надпис «наше смирення» (на відміну від вживання головами східних автокефальних церков надписания — «наша мирність»).

Резиденція архієпископа Синайського знаходиться на монастирському подвір'ї «Джувани» в Каїрі.^[3] Під час відсутності архієпископа на території монастиря від його імені обителлю управляє намісник — «дикей», який обирається з числа братії і затверджується архієпископом.

C 1973 року архієпископом Синайським є високопреосвященніший Даміан (Самартзіс).^[4]

Список ієрархів до 1500-х років є досить неоднозначним і швидше за все неповним. Оскільки тимчасові позначки відомі рідко, і дуже ймовірно, що навіть порядок осіб може бути іншим в багатьох випадках. Нумерація також викликає проблеми, оскільки є неясним, який з ігуменів, був першим єпископом, у зв'язку з цим ігумени пронумеровані незалежно від єпископів, а порядкові номери осіб, які «постраждали» від цієї невизначеності укладені в квадратні дужки.

• Костянтин II (?-869)
• Марк I (869—?)
• Анастасій IV (901-925)
• Іоанн [III] (бл. 947)
• Макарій [II] (бл. 967)
• Соломон IV (982-1002)
• Соломон V (бл. 1008)
• Йов II (пом. 1033 в Бетюне (Франція))
• Іоанн [IV] (бл. 1069)
• Іоанн [V] (1081-1091)
• Макарій [III] (?)
• Захарій II (1103-1114)
• Іоаким I (?)
• Антоній II (?)
• Георгій III (1130—?)
• Гавриїл [II] (?-1160)
• Іоанн [VI] (бл. 1164)
• Іоасаф I (бл. 1176)
• Герман II (бл. 1177)
• Петро II (бл. 1180)
• Мануїл (бл. 1183)
• Авраам II (?)
• Симеон IV (1203-1214)
• Евтимій (бл. 1223)
• Макарій [IV] (бл. 1224)
• Герман III (бл. 1228)
• Феодосій I (бл. 1239)
• Макарій [V] (бл. 1248)
• Симеон V (бл. 1258)
• Іоанн [VII] (1263-1281)
• Арсеній II (1285-1292)
• Гавриїл [III] (бл. 1296)
• Іоанн [VIII] (бл. 1299)
• Симеон V (бл. 1306)
• Марк II (бл. 1320)
• Дорофей I (1324-1333)
• Герман IV (бл. 1335)
• Арсеній III (бл. 1338)
• Марк III (1358-1375)
• Йов III (?)
• Авраам III (?)
• Гавриїл [IV] (?)
• Михайло I (?)
• Іоасаф II (бл. 1419)
• Панас II (?)
• Сава (1429)
• Силуан (?)
• Кирило I (?)
• Соломон VI (?)
• Феодосій II (бл. 1440)
• Тума бін Джирджис бін Тума (5 квітня 1446)
• Марк IV (бл. 1446)
• Михайло II (бл. 1446)
• Іоаким II (бл. 1452)
• Антоній III (?)
• Авраам IV (?)
• Марк V (бл. жовтня 1461—вересень 1462)
• Макарій [VI] (бл. 1466-1488)
• Тьєррі (між 1481-1488)
• Лазар I (бл. 1491)
• Марк V (1496-1505)
• Данило (бл. 1507)
• Лазар II (бл. 1510)
• Клим (бл. 1514)
• Іоаким III (бл. 1520)
• Євген I (бл. 1538)
• вдівство єпископської кафедри
• Софроній II (1540-1545)
• Макарій [VII] (згадати. бл. 1546, 1557), позбавлений влади, а кафедра скасована^[5]

• Ніл (?)
• Каліст (?)
• Феодул (бл. 1566)
• Євген II (1567-1575)

Скасована Олександрійським патріархом Іоакимом I в 1557 році єпископська кафедра, була відновлена у 1575 році на Константинопольському соборі в якості архієпископії. Євген II перший з ігуменів відомий, як архієпископ Синайський, Фаранский і Раифский

• Євген II (1575-1583)
• Анастасій V (1583-1592)
• Лаврентій (1592-1600; 1600-1617)
• Іоасаф III (1617-1660)
• Нектарій II (1661)
• Ананій (1661-1671)
• Іоанникій I (1671-1691)

• Іоанникій I (1691-1696)

• Іоанникій I (1696-1702)
• Косма «Византиос» (22 квітня 1703-13 лютого 1706)
• Афанасій III (1708-1720)
• Іоанникій II (1721-1728)
• Никифор (1728-1747)
• Константий I (1748-1759)
• Кирило II (28 жовтня 1759-1790)
• вдівство архієпископської кафедри
• Дорофей (1794-1797)
• вдівство архієпископської кафедри
• Константий II (1804-1830 і 1834-9 липня 1859)
• Кирило III Візантійський (7 грудня 1859-5 вересня 1867)
• Калістрат III (Рокас) (1867-1885)
• Порфирій I (Марудас) (21 серпня 1885-7 квітня 1904)
• Порфирій II (Логофетис) (17 жовтня 1904— 1 липня 1926)
• Порфирій III (Павлинос) (29 липня 1926-24 листопада 1968)
• Григорій III (Манятопулос) (2 лютого 1969-11 вересня 1973)
• Даміан (Самардзис) (з 23 грудня 1973 року)

• Православна церква Синаю
• Монастир Святої Катерини