Анрі Беро
фр. Henri Béraud
Ім'я при народженні	фр. Henri Marius Béraud[1]
Псевдонім	Tristan Audebert
Народився	21 вересня 1885(1885-09-21)[2][3][…] 2-й округ Ліонаd, Ліон[1]
Помер	24 жовтня 1958(1958-10-24)[5][4][1] (73 роки) Сен-Клеман-де-Бален[1]
Поховання	Сен-Клеман-де-Бален[6]
Країна	Франція
Діяльність	журналіст, письменник, прозаїк-романіст, антиквар, власник магазину
Заклад	Le Canard enchaîné, Le Crapouillotd, Le Petit Parisien, Paris-Soird, Gringoired і L'Œuvred
Мова творів	французька
Magnum opus	Q3228186?[6] і Q3224344?[6]
У шлюбі з	Marthe Deladuned, Marise Dalbretd і Germaine Béraudd
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Ґонкурівська премія (1922)
Анрі Беро у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Анрі Беро (фр. Henri Béraud; 21 вересня 1885, Ліон — 24 жовтня 1958, Сен-Клеман-де-Бален) — французький письменник і журналіст. У 1945 році за співпрацю з нацистами був засуджений до смертної кари, пізніше заміненої на довічне ув'язнення.

Анрі Беро був сином пекаря. У 1903 році він почав свою роботу в журналістиці. З лютого 1917 року співпрацював з сатиричним тижневиком «Канар аншене», отримавши рекомендації Поля Вайяна-Кутюр'є і Ролана Доржелеса. Беро пов'язувала велика дружба з Альбером Лондре. Він також писав для журналу «Le Crapouillot», заснованого Жаном Гальт-Буасьером. Публікував розповіді, короткі серії, дослідження по ліонському гумору, і особливо полемічні статті. У 1920 році відвідав Москву, про що написав книгу «Ce que j'ai vu à Moscou».

Пізніше він став одним із найбільш продаваних романістів і репортерів Франції і в 1922 році отримав Гонкурівську премію. У 1934—1944 роках був також міжнародним репортером у «Le Petit Parisien» і «Paris-Soir». Він дотримувався англофобськіх і частково антисемітських поглядів. Ці фактори призвели його до підтримки режиму Віші, зокрема, до співпраці з фашистським тижневиком «Gringoire». Джордж Орвелл назвав його «найбільш огидною ганчіркою, яку тільки можна собі уявити», вказуючи на його ненависть до англійців і критику «Вільної Франції» (хоча при цьому Анрі Беро і засуджував нацизм).

За співпрацю з урядом Віші в 1945 році був засуджений до смертної кари. Але завдяки втручанню кількох письменників, в тому числі Франсуа Моріака, прем'єр-міністр Шарль де Голль помилував Анрі Беро, замінивши смертну кару на довічне ув'язнення.

У 1950 році був звільнений за станом здоров'я. Помер вісім років по тому.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Дискографія американських історичних записів · Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
Література та бібліографія	Babelio · CoBiS · Internet Speculative Fiction Database · Open Library
Тематичні сайти	SNAC · Німецький літературний архів Марбах
Словники та енциклопедії	Хорватська енциклопедія · Prabook · Proleksis Encyclopedia
Довідкові видання	Загальний каталог Diamond · Deutsche Biographie · Evene · SNAC
Нормативний контроль	Autoritats UB: a1071158 · BanQ: 0000009018 · BAV: ADV10040585 · BIBSYS: 99001236 · BLBNB: 000612756 · BNC: a10438543 · BNCHL: 000009042 · BNE: XX956826 · BNF: 11891330j · CANTIC: 981058521416006706 · CiNii: DA03216254 · CONOR.BG: 58140005 · FAST: 66867 · Freebase: /m/04069fm · GND: 120224321 · ICCU: RAVV046814 · ISNI: 0000000081428412 · J9U: 987007296057705171 · LCCN: n81008217 · LIH: LNB:HeR;=BV · MAK: 9810597757805606 · N6I: vtls001252523 · NCF: ncf12070125 · NDL: 00832556 · NKC: kup19970000006802 · NLA: 792109 · NLG: 148235 · NLI: 000389661 · NTA: 068649304 · NUKAT: n2005120773 · PTBNP: 35511 · RERO: 02-A003066700 · SHARE: 596145 · SUDOC: 026719592 · VcBA: 495/172902 · VIAF: 64001752 · РНБ: 770151569, 770151570