Анкей (дав.-гр. Ἀγκαῖος) — персонаж давньогрецької міфології, син Лікурга^[1] і Клеофіли^[2], чоловік Лотії, батько Агапенора.

Був учасником походу аргонавтів за золотим руном. Його вважали найсильнішим учасником цієї експедиції, який поступався в цьому відношенні лише Гераклові, через що його аргонавти прозвали Анкеєм Великим, на відміну від його тезки Анкея, прозваного Малим. Анкей Великий також був сильним бігуном і вправним списометальником.

Після повернення з експедиції взяв участь в полюванні на калідонського вепра і був ним убитий. Причиною загибелі стала або безрозсудна мужність Анкея, або його необачна заява про те, що як мисливець він не поступається Артеміді, яка саме й наслала звіра на мешканців Калідона через образу на її володаря Ойнея. Він одягнувся на полювання у ведмежу шкіру і озброївся лише сокиркою з двосічним лезом — лабрісом. Спочатку був поранений вепром, але витримав його напад, допоки Аталанта першою серед мисливців поранила вепра стрілою. Зрештою, повторно атакований оскаженілим від рани вепром, Анкей загинув від іклів звіра.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
• Гомер. Іліада II 609.
• Псевдо-Аполлодор, Bibliotheca I 8, 2; 9, 16, 23; III 9, 2; 10, 8. (лат.)
• Аполлоній Родоський. Argonautica I 162—169 (гр.)
• Овідій Metamorphoseon 8, 315, 410—412. (лат.)
• Павсаній, Periegesi della Grecia VIII, 4, 10; 5, 2. (лат.)
• Гай Юлій Гігін, Fabuale 248 (лат.)