Андрієвський Дмитро Юрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Андрієвський Дмитро Юрійович | |
|---|---|
 Дмитро Андрієвський | |
| Народився | 27 вересня 1892 Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 30 серпня 1976[1] Дорнштадт, Альб-Дунай, Тюбінген, Баден-Вюртемберг, ФРН |
| Поховання | Личаківський цвинтар[2] |
| Громадянство | Українська Народна Республіка |
| Національність | Українець |
| Діяльність | інженер, публіцист, політик |
| Відомий завдяки | політичний діяч і публіцист |
| Партія |  ОУН |
Дмитро́ Ю́рійович Андріє́вський (псевдо: «Стобар»; 27 вересня 1892 с. Бодаква, нині Лохвицького району Полтавської області — 30 серпня 1976 м. Дорнштадт, ФРН)[3] — відомий український політичний діяч і публіцист, член Організації Українських Націоналістів (з 1929).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі[4].
Народився 27 вересня 1892 у селі Бодаква, нині Лохвицького району Полтавської області, Україна (тоді Полтавська губернія) у сім'ї священика. Здобув освіту інженера-архітектора.
За Директорії УНР працює у складі дипломатичної місії у Швеції, консулом УНР у Швейцарії, а в 1922 році переїжджає до Брюсселя (Бельгія). Після поразки українських національно-визвольних змагань залишився у Бельгії.
В листопаді 1927 на першій Конференції Українських Націоналістів (3—7.11.1927) у Берліні разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським, В. Мартинцем обраний до складу Проводу Українських Націоналістів. Співпрацював у часописі «Національна Думка», який видавала Група Української Національної Молоді. Очолював Українську Національну Раду в Брюсселі.
28.1.—3.2.1929 брав участь у роботі Першого Конгресу Українських Націоналістів у Відні, після завершення якого за дорученням Проводу очолив політичну референтуру ПУН. Публікував численні статті у журналі «Розбудова Нації». В 30-х роках — референт зовнішньої політики ОУН.
З 1940 р. Дмитро Андрієвський один з лідерів ОУН під проводом Голови ПУН А. Мельника. В 1944 р. був заарештований гестапо і ув'язнений в концтаборі у Бреці. З 1948 р. — член Української Національної Ради. Автор ряду публіцистичних статей, в яких виклав основні засади ідеології націоналізму — «Наша позиція», «Шлях розбудови», «Обставини 30-х років і Провід Українських Націоналістів» та ін.
Помер у м. Дорнштадт, похований у Мюнхені.
22 січня 2010 року прах Дмитра Андрієвського перепоховали на полі героїв Личаківського цвинтаря у м. Львові[5].
У місті Полтава вулицю Кривоносівську перейменували на вулицю Дмитра Андрієвського.[6]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 54. — 416 с.
- ↑ Ідеолог ОУН — Дмитро Андрієвський. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 27 вересня 2008.
- ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- ↑ http://oun.org.ua/novini/181-foto-u-lvovi-perepoxovali-chleniv-oun.html[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Понад 300 вулиць на Полтавщині перейменували: нові назви. ЗМІСТ (укр.). 23 липня 2024. Процитовано 3 серпня 2024.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Прилуцький В. І. Андрієвський Дмитро [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 82. — ISBN 966-00-0734-5.
- В. І. Головченко. Андрієвський Дмитро // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
