Аккерманський повіт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Аккерманський повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія | Бессарабська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Аккерман | |||
| Створений | 1818 | |||
| Скасований | 1918 | |||
| Площа | 732 547 (8003.1 км²) (1897) | |||
| Населення | 265 247 осіб (1897) | |||
| Густота | 33.1 осіб / км² | |||
| Наступники |
 Четатя-Албе | |||
Аккерманський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Бессарабської губернії. Утворений в 1818 році в складі Бессарабської області, а з 1873 року — губернії. Повітове місто — Аккерман.
Повіт знаходився в південно-східній частині губернії; з південного сходу прилягав до Чорного моря. Площа становила 7 032,9 версти² чи 732 547 десятин (8 003 км²).
[1] Під час перепису населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 265 247 чоловік. З них 26,29 % були українці, 21,32 % — болгари, 16,38 % — молдовани, 16,36 % — німці, 9,62 % — росіяни, 4,63 % — євреї, 3,91 % — гагаузи, 0,42 % — цигани, 0,25 % — вірмени, 0,11 % — поляки[2].
Російська імперія \ Новоросія \ Бессарабська область \ Аккерманський повіт \
Російська імперія \ Новоросійська губернія \ Аккерманський повіт \
Османська імперія \ Молдовське князівство \
Османська імперія \ Об'єднане князівство Волощини і Молдови \
Османська імперія \ Князівство Румунія \
Російська імперія \ Новоросійська група \ Бессарабська губернія \ Буджак \ Аккерманський повіт
На 1912 рік до складу Аккерманського повіту входило місто Аккерман, 28 волостей і п'ять станів:
- Місто Аккерман з передмістям Вірменська Магома (Магала[3] (?), Молога (?)), урочищем та посадом Чаїри, посадами Папушой[4] та Турлаки.[5]
- Акмангитська волость — село Акмангит;
- Арцизька волость — колонія Старо-Арциз;
- Волонтеровська волость — село Волонтеровка;
- Дивізійська волость — село Дивізія;
- Ейгенгеймська волость — колонія Ейгенгейм;
- Іванівсько-Руська волость — село Іванівка Руська;
- Іваново-Болгарська волость — колонія Іваново-Болгарська;
- Клястицька волость — село Клястиць;
- Краснянська волость — село Красне;
- Кубейська волость — село Кубей;
- Кулевчеська волость — село Кулевча;
- Кульмська волость — село Кульма;
- Малоярославецька волость — колонія Малоярославець;
- Миколаївсько-Новоросійська волость — село Байрамча;
- Надеждинська волость — колонія Ейгенфельд;
- Олександрівська волость — село Олександрівка;
- Паланська волость — село Паланка;
- Паризька волость — колонія Париж;
- Плахтеєвська волость — село Плахтеєвка;
- Постальська волость — село Постол;
- Саратська волость — село Сарата-Стара;
- Старокозацька волость — село Старокозацьке;
- Талмазька волость — село Талмази;
- Тарутинська волость — село Тарутинее;
- Татарбунарська волость — село Татарбунари;
- Ташлицька волость — село Ташлик;
- Теплицька волость — село Теплиць;
- Шабська волость — колонія Шабо;
- 1 стан — село Волонтеровка;
- 2 стан — містечко Байрамча;
- 3 стан — село Тарутине;
- 4 стан — село Татарбунари;
- 5 стан — село Кубей;
Румунське королівство \ Буджак (рум. judetele Bugeacului) \ Аккерманський повіт (рум. Judeţul CETATEA-ALBĂ)[6]
- Арцизький плас (рум. Plasa Arciz) — сіл 18
- Старокозацький плас (рум. Plasa Cazaci) — сіл 24
- Новоіванівський плас (рум. Plasa Ivanestii Noi) — сіл 15
- Лиманський плас (рум. Plasa Liman) — сіл 41
- Саратський плас (рум. Plasa Sarata) — сіл 34
- Тарутинський плас (рум. Plasa Tarutino) — сіл 23
- Тузлівский плас (рум. Plasa Tuzla) — сіл 34
- Волонтирівський плас (рум. Plasa Volintiri) — сіл 24
Після приєднання до СРСР жудець ліквідований унаслідок утворення Акерманської області, натомість його складові частини — 8 пласів, — продовжили існування і були названі районами. Переважна частина території жудця Четатя-Албе знаходиться у складі південних районів Одещини, а незначна частина належить до районів Республіки Молдова.
- 07.08.1940 — територія у складі Аккерманської області
- 07.12.1940 — територія у складі Ізмаїльської області
Румунське королівство \ Губернаторство Бессарабія \ Буджак (рум. judetele Bugeacului) \ Аккерманський повіт (рум. Judeţul Cetatea-Albă)
- З 19.07.1941 до 25.08.1944 територія Ізмаїльської області була захоплена румунськими та німецькими військами. Із серпня 1941 до серпня 1944 офіційно входила до складу Румунії.
- територія в складі Ізмаїльської області УРСР
- територія в складі Одеської області (більша частина колишнього повіту) та невелика частина — у складі Молдови (Волонтеровська та Талмазька волості у повному складі, Паланська волость — окрім сіл Козацьке, Удобне, Красна Коса), Іванівсько-Руська волость — села Карахосань, Кеплань, Слобозія, Штефанешть, Олександрівська волость — села Копчак та Семенівка).
- ↑ Бутович В. Н. Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии. — 1916.
- ↑ Дані перепису Російської імперії 1897 року. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 21 квітня 2009.
- ↑ Аккерманские истории: Магала(рос.)
- ↑ Переможне: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- ↑ Передмістя Білгорода-Дністровського
- ↑ Аккерманський повіт під Румунією. Архів оригіналу за 31 березня 2010. Процитовано 5 квітня 2010.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона (рос.)
- Аккерманський повіт на www.bessarabia.ru [Архівовано 7 травня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
| |||||||
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
