Азапи, азеби (осман. عزب‎:азеб — «холостяк») — рід легкої піхоти в османській армії, нерегулярні допоміжні війська авангарду. Лучники-азапи повинні були стримувати противника, поки основні сили османів не стали в бойовий порядок. З'явилися ще до організації корпусу яничарів; набиралися, переважно, з анатолійських турків.

З XVI століття всі мусульмани прикордонних провінцій імперії могли бути зараховані до азапів; від 20-30 господарств призивалась одна людина. З цього часу азапи стали отримувати платню та використовуватися як гарнізони фортець (калі азеблер) для охорони мостів і здійснення підкопів під фортечні мури. Ділилися на підрозділи — орта; під командувачем азапами — азеблер агаси — перебували секретар й інші нижчі чини. У військових діях брали участь під командуванням бейлербея. Припинили існування в XVII столітті, офіційно скасовані султаном Махмудом II (1808–1839).

З часу Баязіда Блискавичного (1389–1402) на флоті служили морські азапи (деніз азеблер). Еялет командувача флотом (капудан-паші) у разі війни повинен був виставити 1893 морських азапів. Азапи, що служили на корабельнях, поділялися на дві групи — працівники верфей та адміралтейства. Командою азапів на галері командував реїс або гвардіан-баші. Будівлі казарм азапів, що перебували поблизу адміралтейської судноверфі Золотого Рогу, по теперішній час називаються Азапкаписи.

• Історія Османської держави, суспільства та цивілізації: У 2 т = Osmanli devleti ve medeniyeti tarihi. — М. : Східна література, 2006. — С. 307 — 308. — 2000 прим. — ISBN 5-02-018509-4.
• Nicolle D. Armies of the Ottoman Turks 1300-1774 / Illustrated by Angus McBride. — Osprey publishing, 1983. — P. 17. — ISBN 0 85043 511 1.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.