Аденська криза
Холодна війна
Вулиці Адена в 1965 році
Дата: 14 жовтня 1963 — 30 листопада 1967 Місце: Західний та Східний протекторати, Протекторат Аден Результат: Перемога Фронту національного визволення виведення британських військ з Адена здобуття незалежності НДРЄ
Сторони
Велика Британія *  Федерація Південної Аравії * Протекторат Південної Аравії	Фронт національного визволення Фронт звільнення окупованого Південного Ємену за підтримки: Об'єднана Арабська Республіка  СРСР
Командувачі
Гарольд Вільсон Майкл Ле Фану Майкл Бітем Колін Мітчелл	Кахтан Мухаммед аш-Шаабі Гамаль Абдель Насер Хрущов М. С. Брежнєв Л. І.
Військові сили
30 000 (максимальна чисельність)[1] 3500 (у листопаді 1967)[2] 15000 федеральних військ[3]	н/д
Втрати
Британська армія: 90–92 загиблих 510 поранених[4][3] Федеральна регулярна армія: 17 загиблих 58 поранених	382 загиблі 1714 поранених[3]

Аденська криза (англ. Aden Emergency), також революція 14 жовтня (араб. ثورة 14 أكتوبر‎, трансліт. Thawra 14 ʾUktūbar) — збройне повстання Фронту національного визволення (NLF) і Фронту звільнення окупованого Південного Ємену (FLOSY) проти Федерації Південної Аравії, правління британського протекторату, що призвело до проголошення Народної Демократичної Республіки Ємен.

До 1963 року та в наступні роки антибританські партизанські групи з різними політичними цілями почали об'єднуватися у дві більші конкуруючі структури: спочатку підтримуваний Єгиптом Фронт національного визволення (NLF), а потім Фронт звільнення окупованого Південного Ємену (FLOSY), які атакували один одного, а також британців. Частково натхненна панарабським націоналізмом Гамаля Абделя Насера, криза спалахнула 14 жовтня 1963 року.

У цей день у горах Радфана, що на півдні емірату Далі між підрозділом британців та збройним загоном, який нещодавно повернувся з Єменської Арабської Республіки), де воював за Республіку і, незважаючи на поразку, відмовився здати жителям півночі зброю. Командувач загоном, шейх Рагіб Галіб Лабуза, був убитий у бою, але Народний Фронт направив у гори Рафдан свою людину, яка і перебрала на себе обов'язки командира повстанських сил. Також загін отримував допомогу із території ЄАР. Цей день, 14 жовтня 1963 року, вважається початком визвольної війни Ємену.

10 грудня протистояння переросло у фазу воєнних дій, почавшись з терористичного акту в аеропорту Адена Хормаксар, коли невідомий кинув ручну гранату у зібрання британських чиновників, унаслідок чого загинули два чоловіки, ще близько 50 дістали поранень. Через таку подію у колонії Британської корони Аден та її внутрішніх районах, Аденському протектораті був оголошений надзвичайний стан. Загальна ситуація загострилася в 1967 році і прискорила кінець британського правління на території, яке почалося в 1839 році. На Аденську кризу впливали не лише початок війни за незалежність у горах сусіднього Лахеджа, а й націоналізація Суецького каналу Єгиптом та закриття його в червні 1967 року у зв'язку з воєнними діями між Єгиптом та Ізраїлем. Підсумком та закінченням Аденської кризи та війни за незалежність Південного Ємену стало виведення британських військ з Адена до 30 листопада 1967 року та проголошення Народної Республіки Південного Ємену.

• Громадянська війна в Південному Ємені
• Саудівсько-єменська війна
• Громадянська війна в Ємені (1994)
• Хуситський переворот в Ємені
• Військовий переворот у Ємені (1962)
• Інтервенція Саудівської Аравії та її союзників у Ємен

Виноски

Джерела

• Jefford, C.G. (1988). RAF Squadrons. A comprehensive record of the movement and equipment of all RAF squadrons and their antecedents since 1912. Shrewsbury: Airlife. ISBN 1-85310-053-6.
• Naumkin, Vitaly, Red Wolves of Yemen: The Struggle for Independence, 2004. Oleander Press. ISBN 978-0-906672-70-9

• Aden Emergency