Іранська криза, 1946
Курдсько-іранський конфлікт і Холодна війна
Південний Азербайджан після повернення до Ірану.
Дата: листопад 1945 — 15 грудня 1946 Місце: Іран, Мехабадська Республіка, Азербайджанська Народна Республіка Результат: перемога Ірану скасування Мехабадської Республіки скасування Азербайджанської Народної Республіки
Сторони
Іран	Мехабадська Республіка[1] Азербайджанська Народна Республіка за підтримки: СРСР
Командувачі
Реза Шах Пахлаві Алі Размара[1]	Казі Мухамед Мустафа Барзані[1] Ахмед Барзані Джафар Пешеварі Ахмед Кордари # Салахаддин Кязимов[1]
Військові сили
	12 750 Пешмерга піхоти та кавалерії[1] Курдські племена[1]
Втрати
Невідомо Сотні вбитих (Курдські міліціянти)[1]	Невідомо
Загалом: 2 000 вбитих

Іра́нська кри́за (також знана як Іра́но-Азербайджа́нська кри́за або Азербайджанська криза (перс. غائله آذربایجان‎ трансліт.: Qaʾilih Âzarbâyjân)) — невдала спроба розширення радянської зони впливу на Іран наприкінці 1945 — у 1946 році.

Після початку Другої світової війни шах Ірану Реза Шах Пахлаві оголосив про нейтралітет Ірану. Після нападу Німеччини на СРСР 25 серпня Червона армія з північного заходу та британські війська із заходу й півдня розпочали вторгнення в Іран. Радянсько-британська інтервенція призвела до ентронізації Мохаммеда Реза Пахлаві. У підписаному в січні 1942 року тристоронньому договорі Іран отримав гарантії суверенітету й територіальної цілісності та забезпечення виведення радянських та британських військ протягом 6 місяців після закінчення війни. У вересні 1943 р. Іран оголосив війну Німеччині.

Після закінчення війни в 1945 році британські війська були виведені з Ірану, але СРСР не квапився. Сталін намагався отримати концесії для Радянського Союзу за для видобутку нафти в п'яти північних провінціях Ірану. Водночас СРСР намагався створити політичну базу в Ірані, співпрацюючи з лівими групами та Firqah-i Dimukrat, або Демократична партія Іранського Азербайджану. У грудні 1945 року за підтримки Радянського Союзу ліві активісти оголосили про створення маріонеткової сепаратистської автономної республіки Азербайджан, а 22 січня 1946 року незалежної Республіки Курдистан.

США і Велика Британія домоглися підпису Сталіна, 26 березня 1946 р., за яким радянські війська остаточно залишили Іран. Прорадянські політики були видалені з уряду, іранський парламент відхилив законопроєкт надання нафтових концесій Радянському Союзу, сепаратистські азербайджанські й курдські республіки були захоплені іранськими військовими.

• Резолюція Ради Безпеки ООН 2
• Резолюція Ради Безпеки ООН 3
• Резолюція Ради Безпеки ООН 5
• Перська Радянська Соціалістична Республіка
• Мехабадська Республіка
• Азербайджанський Народний Уряд
• Доктрина Трумена
• СЕНТО
• Іранська операція

• André Fontaine, La guerre froide 1917—1991, Editions de la Martinière, 2004, ISBN 2-84675-139-0 (фр.)
• George Lenczowski, «The Communist Movement in Iran», Middle East Journal, no. 1 (January 1947) pp. 29–45(англ.)
• Archie Roosevelt, Jr., «The Kurdish Republic of Mahabad», Middle East Journal, no. 1 (July 1947), pp. 247–69(англ.)
• William Linn Westermann: «Kurdish Independence and Russian Expansion», Foreign Affairs, Vol. 24, 1945—1946, pp. 675–686(англ.)
• George Lenczowski, Russia and the West in Iran (1949)(англ.)

• The Document Collection on the 1945–46 Iranian Crisis at the Cold War International History Project