Абісинський еялет
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Абісинський еялет | |
| Дата створення / заснування | 1554 |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Столиця | Массава, Суакін і Джидда |
| Адміністративна одиниця | Османська імперія |
| Замінений на | Єгипетський хедиват |
| На заміну | Мамлюкський султанат |
| Час/дата припинення існування | 1872 |
 | |
Координати: 21°32′36″ пн. ш. 39°10′22″ сх. д. / 21.54333333336077771° пн. ш. 39.17277777780577708° сх. д.
.png)
.png)
Абіси́нський еяле́т (осман. ایالت حبش, Eyālet-i Ḥabeš, «Аббісинський край») — еялет (край) Османської імперії у 1557–1802 і 1813–1872 роках. Охоплював землі Абісинії в акваторії Червоного моря, а з XVIII століття — регіон Хіджазу. Розташовувався на території сучасних Еритреї й Саудівської Аравії, а також Судану, Сомалі та Джибуті. Адміністративні центри — Массава, Савакін, Джидда (з 1701). Створений в ході османського завоювання Абісинії й Хіджазу в XVI столітті. Місце розташування двох головних мусульманських святинь — Мекки та Медіни. Контролював винятково портові міста, де були османські гарнізони; сільська місцевість лишалася поза впливом турецької влади[1]. Вів війни із сусідніми ісламськими державами: Медрі-Бахром і Сеннарським султанатом в Абісинії, й Дірійським еміратом в Хіджазі. Наприкінці XVIII століття перетворився на місце політичного заслання. Керувався бейлербеями і пашами, влада яких була радше номінальною. 1802 року втратив Хіджаз, який захопили саудівські ваххабіти. У 1813—1827 роках, внаслідок османсько-саудівської війни, тимчасово керувався адміністрацією Єгипетського еялету. 1866 року абісинські території увійшли до складу Єгипту. 1872 року перетворений на Хіджазький вілаєт.
- Абісинський еялет
- Османська Абісинія / Османський Хіджаз
- Абісинське бейлербейство
- Абісинське пашство
- Еялет Абісинії й Джидди
- Еялет Абісинії й Хіджазу[2]
- Хіджазький еялет
Поділявся на 6 санджаків (хоругов)[3]:
У XIX столітті поділявся на 5 санджаків[4]:
- ↑ Özbaran, 1994, с. 194.
- ↑ Almanach de Gotha: annuaire généalogique, diplomatique et statistique. J. Perthes. 1867. с. 827—829. Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ Siegbert Uhlig (2005). Encyclopaedia Aethiopica: D-Ha. Otto Harrassowitz Verlag. с. 951. ISBN 978-3-447-05238-2. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 1 червня 2013.
- ↑ A. Viquesnel (1868). Voyage dans la Turquie d'Europe: description physique et géologique de la Thrace. Bertrand. с. 148. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 1 червня 2013.
- Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300–1600 [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАНУ. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.
- Özbaran, Salih (1994), The Ottoman Response to European Expansion: Studies on Ottoman-Portuguese Relations in the Indian Ocean and Ottoman Administration in the Arab Lands During the Sixteenth Century, Isis Press
| |||||||||
| |||||||||
| |||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
