Іоасаф
Митрополит Іоасаф (Василиків) на презентації Мазепинського Євангелія, 2021
Митрополит Івано-Франківський і Галицький (до 23 січня 2012 — архієпископ; до 9 грудня 2002 — єпископ)
з 29 жовтня 1997
Церква:	УПЦ КП → ПЦУ
Попередник:	Володимир (Поліщук)
Єпископ Донецький і Луганський
6 квітня 1997 — 29 жовтня 1997
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Іоанн (Зинов'єв)
Наступник:	Володимир (Поліщук)
Альма-матер:	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Діяльність:	священнослужитель
Тезоіменитство:	17 березня
Ім'я при народженні:	Іван Кузьмич Василиків
Народження:	7 лютого 1955(1955-02-07) (69 років) Грушів, Дрогобицький район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Дияконство:	24 квітня 1989
Священство:	1 жовтня 1990
Чернецтво:	24 березня 1992
Єп. хіротонія:	6 квітня 1997
Нагороди:
Іоасаф у Вікісховищі

Іоаса́ф (в миру Василиків Іван Кузьмич) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української православної церкви Київського патріархату), митрополит Івано-Франківський і Галицький, священноархімандрит Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.

Народився 7 лютого 1955 року в селі Грушів Дрогобицького району Львівської області. У 1972 р. здобув середню освіту.

У 1973–1976 рр. — служба в Армії. З 1976 по 1977 рр. працював на автокрановому заводі міста Дрогобича. З листопада 1977 р. по червень 1986 р. працював водієм тролейбуса в Львівському ТТПарку. У 1986–1988 рр. — позастрокова військова служба.

З лютого 1988 р. ніс послух іподиякона в кафедральному соборі Архангельської єпархії. 23 квітня 1989 р. пострижений єпископом Архангельським і Мурманським Пантелеймоном (Долгановим)^[ru] в рясофор. 24 квітня 1989 р. рукоположений на диякона. 1 жовтня 1990 р. єпископом Архангельським і Мурманським (Пантелеймоном) рукоположений в сан ієрея. 24 березня 1992 р. пострижений у ченці в Свято-Іллінському кафедральному соборі міста Архангельська. З березня 1992 р. по березень 1997 р. — намісник Артеміє-Веркольського монастиря Архангельської єпархії. 24 березня 1995 р. піднесений до сану ігумена.

8 січня 1997 року єпископу Архангельському і Мурманському Тихону^[ru] подав прохання про звільнення від обов'язків намісника монастиря у зв'язку із переїздом на Україну. 7 березня 1997 р. прийнятий до складу УПЦ КП.

6 квітня 1997 р. хіротонізований на єпископа Донецького і Луганського за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва. 29 жовтня 1997 р. призначається єпископом Івано-Франківським і Галицьким, керуючим Івано-Франківською єпархією.

9 грудня 2002 року піднесений до сану архієпископа.

Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Святого Архистратига Божого Михаїла (1999 р.), Ордену святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (23.01.2004) та Ордену Юрія Переможця (14.12.2006).

23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха Філарета возведений в сан митрополита.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

7 листопада 2023, після звільнення митрополита Чернівецького і Буковинського Данила (Ковальчука) на спокій, рішенням Синоду ПЦУ митрополита Іоасафа було призначено тимчасово керуючим Чернівецькою єпархією.^[1]

• Іоасаф (Василиків). Митрополит Івано-Франківський і Галицький. [Архівовано 16 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Архиєрей Митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ
• Митрополит ПЦУ закликає главу УГКЦ повернутися до православ'я, а не «розпалювати міжрелігійну ворожнечу». https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.

1. ↑ Офіційне повідомлення про засідання Священного Синоду 7 листопада 2023 р. Процитовано 7 листопада 2023.