Ілляш Караїмович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ілляш Караїмович | |
|---|---|
| Псевдо | Ілляш Ормянчик, Іван Ілляш |
| Народився | невідомо |
| Помер | 4 травня 1648 Кам'яний Затон |
| Країна |  Річ Посполита |
| Національність | караїм[1] або вірменин |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | отаман |
| Посада | Гетьман Війська Запорозького |
| Військове звання | полковник переяславський старший Війська Запорозького |
 | |
Ілляш Караїмович (? — 4 травня 1648) — козацький отаман, військовик Речі Посполитої. Полковник Переяславського полку реєстрових козаків, старший Війська Запорозького реєстрового (1637–1638). Брав участь у придушенні повстання Павлюка 1637 року, повстання Острянина 1638 року. У джерелах відомий також як Іван Ілляш та Ілляш Ормянчик[2].
Ілляш Караїмович походив з караїмського князівського роду Узунів[3][4]
У квітні 1634 року, під час Смоленської війни Речі Посполитої з Московським царством Ілляш Караїмович разом із Яковом Острянином командував загоном козаків, що входив до корпусу Лукаша Жолкевського та князя Вишневецького, який невдало облягав Сєвськ.
У 1638 році:
- воював проти повстанців Острянина поблизу Говтви, де командував кількома тисячами реєстровців[5].
- під командуванням Ілляша Караїмовича та інших козацьких старшин 4-тисячне реєстрове військо спільно з польськими загонами здійснило невдалий похід на Запорожжя, щоб оволодіти Січчю: запорожці на чолі з кошовим Дмитром Гунею, відбили штурм, а значна частина реєстровців перейшла на їх бік.
1646 року Ілляш Караїмович, разом із козацькою старшиною, серед якої були Іван Барабаш і Богдан Хмельницький, отримали від короля Владислава IV у Варшаві привілеї і гроші на виготовлення човнів для майбутньої війни з Туреччиною[6].
1648 року, на початку Хмельниччини, Караїмович і Барабаш виступили на чолі реєстровців проти військ Хмельницького. Проте 4 травня 1648 року на раді в Кам'яному Затоні реєстрові козаки вирішили перейти на бік повстанців, а Караїмовича і Барабаша скарали на смерть.
- ↑ Джерелознавець Юрій Мицик припускає, що Ілляш Караїмович міг бути караїмом за походження Мицик Ю. Євреї-козаки // Інтелектус
- ↑ Літопис Самовидця. видання підготував [[Дзира Ярослав Іванович|Я. І. Дзира]]. — Київ: [[Наукова думка]], 1971. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 2 квітня 2009.
- ↑ «Известия караимского Духовного Правления» № 1 за 1918г. С. 5. (рос.)
- ↑ «Военная энциклопедия» т.14, C. 437.
- ↑ Сражение коронных войск с Острянином у Голтвы // Коли земля стогнала: друга половина XVI — перша половина XVII ст. [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.] / У поряд, і передм. В. О. Щербака.— К.: Україна, 1995. — 432 с. — С. 414. — (Серія «Історія України в прозових творах та документах»). — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
- ↑ За народними думами і даними Літопису Самовидця, Хмельницький хитрощами забрав у Ілляша (Самовидець називає його Іваном Ілляшем та Ілляшем Ормянчиком [Архівовано 1 жовтня 2015 у Wayback Machine.]) королівські листи, з якими рушив на Запорожжя піднімати повстання.
- В. О. Щербак Караїмович Ілляш [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 105. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Літопис Самовидця. видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с. [Архівовано 8 квітня 2005 у Wayback Machine.]
- Дзира Я. І. Українська історіографія другої половини XVII ст. та перекази про Богдана Хмельницького // Історіографічні дослідження в Українській РСР. — вип. l. — К., 1968. — С. 178—186.
- Яворницький Д. І. Історія запорозьських козаків. Т.2. Коментарі Г. Я. Сергіенка [Архівовано 23 травня 2012 у WebCite]
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник Якимович Б. З.. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Іван Крип'якевич. До характеристики Іляша Караімовича // Записки НТШ, 1915. — Т. 122.
- Мицик Ю. Євреї-козаки // Інтелектус [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.]
| Попередник Павло Павлюк |
|
Гетьман України 1638 |
|
Наступник Яків Острянин |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
