Епсилон
Вимова
давня	[e]
сучасна	[ɛ]
Схожі
латиниця	E
кирилиця	Е
гебрейська	ה
арабська	ه
Транскрипція
Із давньої	e
Із сучасної	e
Кодування
Велика
Код Юнікод	U+0395
Назва Юнікод	GREEK CAPITAL LETTER EPSILON
HTML	Ε
HTML-сутність	Ε
Мала
Код Юнікод	U+03B5
Назва Юнікод	GREEK SMALL LETTER EPSILON
HTML	ε
HTML-сутність	ε

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Е́псилон (велика Ε, мала ε; існує також написання малої літери, подібне до написання української літери є, — ϵ; грец. Έψιλον) — п'ята літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 5.

У TeX:

• \epsilon позначає написання малої літери епсилон, подібне до української літери є, — ${\displaystyle \epsilon }$;
• \varepsilon позначає типове написання малої літери епсилон — ${\displaystyle \varepsilon }$.

У класичну добу назвою літери було εἶ ([êː]), але в Середньовіччі її змінили на ἒ ψιλόν («е просте»): для відрізнення від колишнього дифтонга αι, який збігся з нею у вимові.

Походить від літери ге () фінікійського алфавіту. В архаїчному грецькому письмі її форма була ще близькою до фінікійської. Як інші грецькі літери, вона могла бути спрямована вліво чи вправо (), залежно від напрямку письма, так само як у фінікійській системі (горизонтальні риски повернуті в напрямку письма). В архаїчному написанні часто зберігалося подовження вертикальної риси злегка нижче нижньої горизонтальної риски. У класичний період, під впливом більш округлих («рукописних») стилів, форма спростилася до сучасної^[1].

У той час як оригінальною вимовою фінікійської «ге» був звук [h], на грецьке фонетичне значення справив вплив голосний звук у назві літери, тому її стали використовувати для позначення фонеми /e/^[2]. Первісно (наприклад в аттичному діалекті середини I тис. до н. е.) літерою епсилон передавали не тільки короткий варіант /e/, але й довгий відкритий /ɛː/, і довгий закритий /eː/. Пізніше для передачі /ɛː/ узвичаїли літеру ета, а для /eː/ — диграф ει.

Поза грецьким письмом великий епсилон зазвичай не використовується: через його візуальну тотожність латинській E.

• У лінгвістиці — позначення неогубленого голосного переднього ряду низько-середнього підняття
• В астрономії — п'ята (як правило) за яскравістю зоря в сузір'ї (позначення Байєра), а також позначення найкраще видимого кільця Урана
• У математиці — позначення наперед заданої малої величини (${\displaystyle \forall \varepsilon }$…), символа Леві-Чивіти, а також дуальних чисел

• У романі О. Гакслі «Прекрасний новий світ» найнижча каста людей майбутнього названа «епсилонами».

• Латинський епсилон
• Машинний епсилон

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.