Сосниця (Підкарпатське воєводство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Село
|
Сосниця (пол. Sośnica) — село в Польщі, у гміні Радимно Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1393 особи (2011[1]).
У 1879 році в Сосниці не було іншої культової споруди, крім греко-католицької церкви, та іншого закладу, окрім народної школи (остання існувала з 1862 р.).[2] У 1908 р. тут була 2-річна школа з українською мовою навчання, де працювали 4 вчителі. Місцеве відділення Української освітньої асоціації «Просвіта» складалося з 50 членів; заклад мав власну будівлю, керував трьома крамницями, виручка від яких була призначена для планового будівництва нової церкви. На той час, крім українців, у селі проживало 15 римо-католиків та 175 юдеїв.[3]
В 1939 році у Сосниці жило 2440 мешканців: 2330 українців греко-католиків, 15 українців римо-католиків, 25 поляків, 70 євреїв.[4]
3 травня 1945 року поляки здійснили два напади на село, які були відбиті силами місцевої самооборони.[5] 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (2145 осіб — 644 родини)[6]. Решта українців (коло 200 осіб) або перенесли свою метрику із церкви до костелу та спольщилась (ймовірно 179 осіб), або попали в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині (21 особа).[4]
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Сосницькі церкви мали посвяту на честь св. Онуфрія. Перший відомий храм побудований у 1772 р., він згорів у 1776 р. Наступний був зруйнований в 1916 році австро-угорською владою в ході боїв з російською армією - споруда заважала оглядати оперативний простір. Після цього, вірні молились у тимчасовому дерев’яному храмі, а у 1930-х роках почали будувати нову цегляну церкву. Після виселення українців у 1945-1947 роках, новостворена римо-католицька парафія використовувала цю будівлю лише до зведення свого костелу, після чого, у 1983 році, стару (тимчасову) та частково зведену нову церкву (після війни служила дзвіницею) знесли[4], а матеріали продали.[7]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 700 | 142 | 461 | 97 |
| Жінки | 693 | 140 | 392 | 161 |
| Разом | 1393 | 282 | 853 | 258 |
- Зигмунт Кендзерський (1839[9]—1924, Львів) — архітектор, підприємець, що працював переважно у Львові.
- Тадеуш Кенси — діяч профспілки «Солідарність»[10]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Шематизм Перемиської єпархії на 1879 рік. — С. 66-67.
- ↑ Шематизм Перемиської єпархії на 1909 рік. -С.308
- ↑ а б в Apokryf Ruski, Sośnica
- ↑ Інформація про антиукраїнські акції на Грубешівщині в травні-квітні 1945 року / Польсько-українські стосунки у 1942—1947 рр. в документах ОУН та УПА, ред. В.Вятрович, т.2, Львів 2011, -С.871
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Nieistniejące drewniane świątynie Podkarpacia. Pozostał po nich tylko fotografii ślad / Sośnica (gm. Radymno, Podkarpackie) parafialna cerkiew greckokatolicka św. Onufrego i dzwonnica
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ за іншими даними, народився у Львові → Samujłło J. Kęndzierski Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław. — Warszawa. — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. XII. — S. 363.
- ↑ [1]
- Sośnica, rus. Sosnycia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 88. (пол.)
Адміністративний центр: Радимно | ||
| Села | Будзинь • Грабовець • Дуньковичі • Заболотці • Заліська Воля • Замістя • Корчова • Лази • Михайлівка • Млини • Ніновичі • Острів • Пяски • Святе • Сколошів • Сосниця • Сосьниця-Бжеґ • Халупки Хотинецькі • Хотинець |  |
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
