Глива пізня
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Глива пізня | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Panellus serotinus
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Panellus serotinus (Pers.) Kühner (1950) | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми[1] | ||||||||||||||||||||||
| * Agaricus serotinus Pers. (1793) | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Глива пізня, панел пізній, глива вільхова[2] (Panellus serotinus) — вид базидіомікотових деревних грибів родини Mycenaceae.
Шапинка однобока, часто витягнута, язикоподібна, до 15 см довжини, до 8 см ширини, сіра, сіро-бура, пізніше брудно-вохристого кольору. Поверхня капелюшка суха, гладка, часто з борошнистим нальотом. М'якоть біла, пухка, без запаху. Пластинки спадні, спочатку білі, з віком брудно-сірувато-бурі. Споровий порошок чисто-білий або світло-фіолетовий.
Ніжка до 2,5 см довжини, 3-4 см товщини, щільна, більш-менш опушена. Іноді ніжка відсутня.
У європейській частині Росії, Україні, Кавказі, в Середній Азії. Росте на пнях і стовбурах в'яза, клена, осики, тополі, липи групами, часто зростаючись ніжками. Викликає білу гниль.
З кінця вересня до листопадових холодів.
Молодий гриб їстівний, четвертої категорії. Вживається як глива звичайна (Pleurotus ostreatus). За іншими даними — гриб умовно їстівний. У їжу можна вживати після попереднього відварювання протягом 15 хвилин і більше. Відвар необхідно злити. Їсти гриб можна тільки в молодому віці, пізніше він стає дуже жорстким зі слизькою товстою шкіркою. Також гриб втрачає смакові якості після морозів, але при цьому залишається цілком їстівним[3].
- ↑ Synonymy: Panellus serotinus (Pers.) Kühner. Species Fungorum. CAB International. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
- ↑ Додаток 1 до рішення обласної ради шостого скликання від 18.11.2011 Перелік видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Рослини та гриби. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Енциклопедія грибів> Глива осіння. searchgrib.ru. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- Fischer DW, Bessette AE. (2010). Edible Wild Mushrooms of North America: A Field-to-kitchen Guide. University of Texas Press. с. 179. ISBN 978-0-292-79248-7.
- Inoue N, Inafuku M, Shirouchi B, Nagao K, Yanagita T. (2013). Effect of Mukitake mushroom (Panellus serotinus) on the pathogenesis of lipid abnormalities in obese, diabetic ob/ob mice. Lipids in Health and Disease. 12: 18. doi:10.1186/1476-511X-12-18. PMC 3598246. PMID 23406154.
((cite journal)): Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
- McKnight KH. (1998). A Field Guide to Mushrooms: North America. Houghton Mifflin Harcourt. с. 180. ISBN 0-395-91090-0. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 9 березня 2015.
- Synonymy: Panellus serotinus (Pers.) Kühner. Species Fungorum. CAB International. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
