Сплюшка ріукійська
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сплюшка ріукійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Otus elegans (Cassin, 1852) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ephialtes elegans | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сплюшка ріукійська[2] (Otus elegans) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Східній Азії.
Довжина птаха становить 20 см, вага 100-107 г. У представників сірої морфи верхня частина тіла сірувато-коричнева, поцяткована темними смужками і білуватими плямками, пера на ній мають темні стрижні. На плечах білувата або тьмяно-жовтувата смуга. Нижня частина тіла світліша, поцяткована темними смугами. Представники рудої морфи мають більш темне, рудувато-коричневе забарвлення. На голові відносно довгі пір'яні "вуха". Очі жовті, дзьоб темно-роговий, лапи оперені, пальці сірувато-коричневі, кігті чорнувато-рогові. Крик самців — серія звуків «ко-хо-ко-хо», що нагадує кашель, на який самиці відповідають гугнявим криком «ніеа», іноді також пронизливим белькотом, що нагадує крик пташенят боривітра.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- O. e. interpositus Kuroda, Nm, 1923 — острови Дайто (південь Японського архіпелагу);
- O. e. elegans (Cassin, 1852) — острови Рюкю (південь Японського архіпелагу);
- O. e. botelensis Kuroda, Nm, 1928 — острів Ланьюй (на південний схід від острова Тайвань);
- O. e. calayensis McGregor, 1904 — острови Батан[en], Бабуян[en], Ітбаят[en] Сабтанґ[en], Калаян[en] і Каміґуїн[de] (крайня північ Філіппінського архіпелагу).
Ріукійські сплюшки мешкають на островах Японії, Тайваню і Філіппін. Вони живуть в субтропічних вічнозелених лісах і садах, на висоті до 550 м над рівнем моря. Ведуть нічний спосіб життя, живляться переважно комахами, а також павуками, дрібними ссавцями і птахами. Сезон розмноження триває з березня по липень. Гніздяться в дуплах дерев, часто в покинутих дуплах дятлів.
- ↑ BirdLife International (2016). Otus elegans: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 жовтня 2022.
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
