Неовенатор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Неовенатор Час існування: готерів—барем ~130–125 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструйований скелет у Японії
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Неовенатор (Neovenator — «новий мисливець») — рід кархародонтозаврих тероподів, який мешкав у ранній крейді, 130—125 млн років тому. Він відомий за кількома скелетами, знайденими в ранньокрейдяній (готерів-баремській) формації Уессексу на південному узбережжі острова Уайт, що на півдні Англії. Описано єдиний вид — Neovenator salerii.
Це один з найвідоміших тероподових динозаврів з ранньої крейди Європи.
Перші скам'янілі кістки були виявлені влітку 1978 року, коли шторм став причиною руйнування та обвалу частини прибережної лінії. Порода, яка містить скам'янілості, була виявлена на березі бухти Брігстоун, на південно-західному узбережжі острова Уайт, Англія. Викопні рештки передані в Музей геології острова Уайт і Британський музей природознавства. Палеонтолог Алан Джек Чаріг встановив, що кістки належать двом видам тварин: травоїдному ігуанодону і неідентифікованому тероподу. Найбільший інтерес викликав «ігуанодон», який пізніше віднесений до роду Mantellisaurus. На початку 1980-х років команда з Британського музею виявила додаткові хвостові хребці теропода. Кілька палеонтологів-аматорів знайшли додаткові останки хижака. Зрештою загальна кількість виявлених кісток включало передню частину черепа, зуби, нижню щелепу, більшу частину хребта, ребра, шеврони, лівий плечовий пояс, кістки тазу і задню кінцівку, що складали приблизно 70 % скелета.
У 1985—87 роках були виявлені фрагментарні останки ще двох особин. У 1996 році Стів Гатт, Девід Мартіл і Майкл Баркер назвали й описали новий вид Neovenator salerii, що означає «новий мисливець Салерів». Видова назва salerii шанує землевласників, сім'ю Салер, на землі який виявлені рештки динозавра.
Неовенатор досягав приблизно 7,5 м завдовжки й мав досить струнку і легку тілобудову. Його вагу оцінюють приблизно в 1,5 т. Деякі скам'янілості свідчать про те, що цей динозавр міг досягати ще більших розмірів, приблизно 10-метрової довжини, проте даний матеріал занадто фрагментарний для того, щоб коректно розрахувати максимальні розміри цього хижака.
Дослідження 2015 року показало, що передня частина морди неовенатора містить складну систему нейроваскулярних каналів, що функціонують як органи чуття. Ця риса також відома у спінозаврових і була пояснена як пристосування для пошуку здобичі у воді. Однак невідомо чи використовували неовенатори свою систему з тією ж метою.
На момент опису Стівом Хаттом, Мартіллом і Баркером у 1996 році він вважався єдиним відомим алозавроподібним у Європі. Однак подальші дослідження показали, що він мав більше спільного з більш пізньою групою алозавридів — кархародонтозаврами. Кілька досліджень, включаючи детальне вивчення виду Бенсоном, Каррано та Брусатті у 2010 році, вказують на те, що він тісно пов'язаний з групою, але насправді ближчий до мегарапторів, разом з ними утворюючи родину неовенаторових (Neovenatoridae)[1].
Кладограма 2010 р. за Бенсоном, Керрано та ін.:
| Neovenatoridae |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Інші дослідження підтверджують приналежність неовенатора до кархародонтозаврових, а мегарапторів — до тиранозаврових. Наступна кладограма за Novas та ін., 2013, показує розміщення Neovenator в межах Carcharodontosauridae[2].
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
- ↑ Benson, Roger B. J.; Carrano, Matthew T.; Brusatte, Stephen L. (2010-01). A new clade of archaic large-bodied predatory dinosaurs (Theropoda: Allosauroidea) that survived to the latest Mesozoic. Naturwissenschaften (англ.). Т. 97, № 1. с. 71—78. doi:10.1007/s00114-009-0614-x. ISSN 0028-1042. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Novas, Fernando E.; Agnolín, Federico L.; Ezcurra, Martín D.; Porfiri, Juan; Canale, Juan I. (2013-10). Evolution of the carnivorous dinosaurs during the Cretaceous: The evidence from Patagonia. Cretaceous Research (англ.). Т. 45. с. 174—215. doi:10.1016/j.cretres.2013.04.001. Процитовано 2 березня 2024.
|
Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
