For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Mitsubishi Ki-67.

Mitsubishi Ki-67

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Mitsubishi Ki-67
Призначення:важкий бомбардувальник
Перший політ:17 грудня 1942
Прийнятий на озброєння:1944
Знятий з озброєння:1945
Період використання:1944-1945
На озброєнні у: Імперська армія Японії
Розробник:Mitsubishi
Виробник:Mitsubishi
Всього збудовано:767
Екіпаж:6-8 осіб
Крейсерська швидкість:400 км/год
Максимальна швидкість (МШ):537 км/год
Дальність польоту:3 800 км
Практична стеля:9 470 м
Довжина:18,70 м
Висота:7,70 м
Розмах крила:22,50 м
Площа крила:65,90 м²
Двигуни:2 х Mitsubishi Ha-104 (2 x 1900 к.с.)
Гарматне озброєння:1 x 20-мм гармата «Ho-5»
Внутрішнє бомбове навантаження:1600 кг
Кулеметне озброєння:5 х 12,7-мм кулеметів «Тип 1» (Ho-103)

Mitsubishi Ki-67 у Вікісховищі

Mitsubishi Ki-67 «Hiryu» (яп. 三菱 キ67 飛龍, Важкий армійський бомбардувальник Тип 4 «Хірю» («Літаючий дракон») — серійний важкий бомбардувальник Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «Пегі» (англ. Peggy).

Історія створення

[ред. | ред. код]
Ki-67 на аеродромі.

Наприкінці 1940-го року, коли бомбардувальник Nakajima Ki-49 ще проходив армійські випробування, командування ВПС Імперської армії Японії вже почало готувати йому заміну. Японія все ще готувалась до можливої війни з Радянським союзом і потребувала важкого тактичного бомбардувальника. Ще до армійського замовлення, в серпні 1940 року, Mitsubishi самостійно почала розробку нового літака. Технічні вимоги були сформовані у лютому 1941 року та передані фірмі Mitsubishi разом із замовленням на побудову 3 прототипів. Технічні вимоги вимагали швидкість літака до 550 км/г на висотах 4000—7000 м, радіус дії 700 км із 500 кг бомб, максимальне бомбове навантаження — 800 кг. Екіпаж мав складатись з 6—8 осіб. Літак мав мати захисне озброєння — по одному 7,92-мм кулемету в носовій та бокових установках і 12,7-мм кулемети у верхній та хвостовій баштах. Треба було використовувати двигуни Mitshubishi Ha-101 (1450 к. с.), Nakajima Ha-103 (1870 к. с.) або Mitsubishi Ha-104 (1900 к. с.).

Відповідно до вимог технічного завдання був спроєктований двомоторний середньоплан із двигунами Mitsubishi Ha-104 та чотирилопатевими гвинтами. Хвіст і крила нового літака були схожими на Mitsubishi G4M, але на цьому вся схожість з іншими японськими літаками завершувалась. Всупереч японським авіабудівним традиціям головний конструктор Кеносуке Одзава основну увагу приділив легкості виготовлення літака (конструкція літака була розбита на ряд вузлів, зручних для виготовлення субпідрядниками; мінімізовано потребу в зварюванні елементів) та на забезпечення живучості (всі паливні баки були протектовані, а екіпаж захищений бронезахистом). Після виготовлення макету, командування добавило вимоги на топмачтове бомбометання і метання з пікірування[1].

Перші 3 дослідні взірці були виготовлені в період з грудня 1942 по березень 1943 року, і вже 17 грудня 1942 року відбувся політ першого прототипу. На початку 1943 року фірма отримала замовлення на виготовлення 16 передсерійних літаків. Випробування пройшли успішно — хоча максимальна швидкість була трохи менша від замовленої (537 км/г), решта параметрів завдання виконувались. Літак показав прекрасну маневровість та керованість, без бомбового навантаження він міг виконувати фігури вищого пілотажу. Також літак залишався керованим при пікіруванні зі швидкістю 600 км/год. З четвертого прототипу кулемет в носі був замінений на 12,7-мм кулемет «тип 1», у верхній башті встановили 20-мм гармату «Ho-5», а об'єм паливних баків був збільшений з 2,566 л до 3,886. У ході випробувань на 2 літаки встановили тримачі для торпед. Випробування на базі флоту в Йокосуці пройшли успішно, і штаб ВПС армії дозволив передачу флоту декількох літаків, які отримали назву «Ясукуні» (на честь пантеону героїв Японії).

Серійне виробництво літака почалось у грудні 1943 року. Він отримав назву «Важкий армійський бомбардувальник Тип 4 Модель 1 «Хірю» («Літаючий дракон» (або Ki-67-I'). Озброєння літака було посилене — було встановлено 12,7-мм кулемети в блістерах.

Виробництво Ki-67 в Японії мало найвищий пріоритет, тому до випуску літака були залучені заводи фірм Kawasaki, Tachikawa та «Ніппон Кокусай». В конструкцію літака практично не вносились зміни, лише, починаючи з 451-го літака, одиночний 12,7-мм кулемет у хвостовій вогневій точці замінили спареним. Також планувалось з 751-го літака дозволити встановлення 1,250 кілограм бомбового навантаження, але через бомбардування союзників цього зробити не вдалось.[2]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Ki-67 вигляд з флангу.

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 6-8 чоловік
  • Довжина: 18,70 м
  • Висота: 7,70 м
  • Розмах крила: 22,50 м
  • Площа крила: 65,90 м²
  • Маса порожнього: 8 649 кг
  • Максимальна маса зльоту: 13 765 кг
  • Навантаження на крило: 209 кг/м²
  • Двигун: 2 х Mitsubishi Ha-104
  • Потужність: 2 х 1 900 к. с.
  • Питома потужність: 3.6 кг/к.с

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Крейсерська швидкість: 400 км/г на висоті 8 000 м.
  • Максимальна швидкість: 537 км/г на висоті 6 090 м.
  • Практична дальність: 2 800 км
  • Максимальна дальність: 3 800 км
  • Практична стеля: 9 470 м
  • Швидкість набору висоти: на 6 000 м. за 14хв. 30 с.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Стрілецьке:

  • Перші три прототипи:
    • 3 × 7.92-мм кулемети «тип 98» (по одному в носі і по боках літака)
    • 2 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному у хвості і зверху літака)
  • 4-19 передсерійні машини:
    • 2 × 7,92-мм кулемети «тип 98» (по одному по боках літака)
    • 2 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному у хвості і носі літака)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)
  • 20-450 серійні машини:
    • 4 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному в носі, хвості і по боках літака)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)
  • 450 і наступні серійні машини:
    • 5 × 12,7-мм кулемети «тип 1» (по одному в носі і по боках літака, а також спарений у хвості)
    • 1 × 20-мм гармата «Ho-5» (зверху)

Бомбове навантаження:

  • Нормальне: 500 кг бомб.
  • Максимальне: 800 кг бомб
  • Торпедне: одна торпеда масою 800 або 1070 кг.
  • Для атак камікадзе: 2 × 800-кг бомби або 2900-кг бомба

Модифікації

[ред. | ред. код]
Бомба I-Go-A закріплена під фюзеляжем Ki-67.

Загалом було виготовлено 698 літаків (не враховуючи перероблені моделі)[2]:

  • Кi-67-I — прототип та дослідний взірець
  • Ki-67-I Hiryu модель 1 — серійний варіант
  • Yasakuhi — конверсія Кi-67-I для ВПС ВМФ.
  • На базі Ki-67 було розроблено декілька дослідних машин:
    • Два серійних літаки були оснащені двигунами Mitsubishi Ha-104Ru з турбокомпресорами і стали прототипами винищувача Mitsubishi Ki-109.
    • Прототипи Кi-67-II: на два літаки були встановлені двигуни Mitsubishi Ha-214 потужністю 2 400 к. с. Але запустити літак в серію до кінця війни не вдалось.
    • Тягач планера.
    • Проєкт винищувача супроводу Ki-69. Реалізований не був
    • Проєкт транспортного літака Ki-97 з новим фюзеляжем розрахованим на 21 пасажира. Реалізований не був.
    • Проєкт важкого винищувача Ki-112. Реалізований не був.
    • Ki-67-I КАІKi-67 переобладнані в літак для атак камікадзе. Все озброєння знімалось, а екіпаж зменшувався до трьох людей. Детонатор розміщувався на довгій жердині перед носом літака. Була можливість встановити дві 800-кг бомби або 2900-кг термобаричну бомбу «Сакура-дан» (Mitsubishi Ki-167)
    • Спеціально модифікований для перевезення бомби I-Go-A.
    • Проєкт патрульного бомбардувальника для ВПС ВМФ Q2M

Історія використання

[ред. | ред. код]
Офіцер армії США вивчає захоплений Ki-67

Літаки Ki-67 почали надходити у війська з лютого 1944 року в арсенал 98-го авіазагону ВПС в ролі торпедоносця. До липня відбувалось укомплектовування і тренування, а після завершення авіазагін перейшов під командування 762-го авіазагону Імперського Флоту на Філіппінах. 7-й авіазагін теж озброєний торпедоносцями Ki-67 в жовтні 1944 року був переправлений на Формозу, де і відбулося перше бойове зіткнення. 12 жовтня 21 Ki-67 98-го авіазагону безуспішно атакували американський флот, при цьому втративши 8 літаків. 24 жовтня біля острова Ісіґакі авіазагін втратив ще 10 літаків не завдавши жодної шкоди супротивнику. 19 листопада в бій вступив 7-й авіазагін, але Ki-67 в якості торпедоносця не був ефективний. Обидва авіазагони були під контролем флоту до червня 1945 року, де брали участь в боях за Окінаву.

З листопада 1944 року Ki-67 розпочали бомбардування американських аеродромів на Сайпані та Тініані, де розміщувались бомбардувальники B-29, які здійснювали нальоти на Японію. При цьому використовувались малокаліберні осколкові бомби, щоб пошкодити чи знищити максимальну кількість B-29. В операції спочатку брав участь тільки 110-й авіазагін, а в січні 1945 року підключився ще 7-й. Нальоти продовжувались до лютого 1945 року, допоки американці на захопили Іодзіму, де знаходився японський аеродром підскоку[1].

Як звичайні бомбардувальники, Ki-67 також використовувались у Китаї, Новій Гвінеї та Суматрі.

Надалі Ki-67 брали участь в останніх боях за Окінаву (16-й і 60-й авіазагони), на Сахаліні (74-й авіазагін) і в Сінгапурі (61-й авіазагін). Наприкінці війни використовувались для атак камікадзе[1].

Оператори

[ред. | ред. код]
Японія Японська імперія[2]
  • ВПС Імператорської армії Японії
    • 7-й авіазагін ВПС
    • 14-й авіазагін ВПС
    • 16-й авіазагін ВПС
    • 60-й авіазагін ВПС
    • 61-й авіазагін ВПС
    • 62-й авіазагін ВПС
    • 74-й авіазагін ВПС
    • 98-й авіазагін ВПС
    • 110-й авіазагін ВПС
    • 170-й авіазагін ВПС[1]
    • Навчальна бомбардувальна школа Хамамацу
  • Імперський флот Японії
    • 762-й авіазагін берегової винищувально-бомбардувальної авіації.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Харук, 2012, с. 388-390.
  2. а б в Francillon, 1970, с. 186-191.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877. (рос.)
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi Ki-67

{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Mitsubishi Ki-67
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?