For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Hoodia.

Hoodia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Hoodia
Ілюстрація Hoodia gordonii Франциска Маскона
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Барвінкові (Apocynaceae)
Підродина: Ластівневі (Asclepiadoideae)
Триба: Ceropegieae
Рід: Hoodia
Sweet ex Decne., 1844
Види

18

Вікісховище: Hoodia

Hoodia (укр. Гудія)[1] — рід трав'янистих рослин підродини ластівневих (Asclepiadoideae) родини барвінкових.

Назва

[ред. | ред. код]
Hoodia gordonii у природних умовах в Південній Африці
Hoodia bainii на поштовій марці Південно-Західної Африки
Hoodia officinalis
Hoodia ruschii
Препарати з гудії
Hoodia macrantha
Hoodia husabensis

Рід названий на честь квітникаря Ван Гуда, що жив у 19 столітті і займався сукулентними рослинами.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Багаторічні стеблові сукуленти, чагарники від 15-30 см до 1 м заввишки, що рясно гілкуються. Кущі деяких екземплярів Hoodia gordonii мають до 50 окремих стебел і важать до 30 кг. Зовнішньо гудії дуже схожі з кактусами. Стебла прямостоячі, багатореберні, до 6 см в діаметрі, з численними сосочками або горбиками (листовими подушками, або підаріями), які закінчуються колючками до 1 см завдовжки, що з часом дерев'яніють. Квітки зазвичай крупні — до 10 см в діаметрі (тільки у Hoodia ruschii — до 2 см в діаметрі), тарілкоподібні або широкодзвоникоподібні. Чашечка 5-члена, малопомітна. Пелюстки цілком зрощені один з одним. Забарвлення квіток варіює від блідого солом'яного до темного винного кольору. В центрі квітки є зовнішня і внутрішня корони. Квітки з'являються у верхній частині стебла по 2-6 штук, рідше одиночні. Без квіток рослини різних видів важко відрізнити одне від одного. Запилюються мухами, для приваблення яких квітки виділяють запах гнилого м'яса. Насіння червоно-коричневі, плоскі, з чубчиком довгих шовковистих волосків на базальній частині — у природі переносяться на віддалені відстані від материнської рослини за допомогою вітру. Ендосперм добре розвинений, маслянистий, ембріон прямий.

В природних умовах гудії живуть не більше 15 років, але при вмілому догляді в культурі їх вік може досягати 25 років.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширені в найсухіших напівпустельних районах Капської провінції ПАР, Намібії, Ботсвани та Анголи на висоті 500—900 м над рівнем моря.

Гібриди

[ред. | ред. код]

Гудії утворюють природні гібриди з представниками близьких родів ластівневих: xHoodiastemon, xHoodiopsis, xHoodialluma, xHoodiacauloni, xHoodiapelia, або Luckhoffia.

Охорона

[ред. | ред. код]

Три види гудії занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи — Hoodia juttae, Hoodia ruschii, Hoodia triebneri. Статус всіх трьох видів — «Найменший ризик».

Всі види входять до списку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[2]

Культивування

[ред. | ред. код]

Гудії рідкісні в культурі, частіше за все в колекціях зустрічаються Hoodia bainii (Гудія Байна) і Hoodia gordonii (Гудія Гордона).

Потребують світлого місця розташування, захищеного від прямих сонячних променів. Максимально низька вологість повітря; постійний приплив свіжого повітря. Взимку утримують при температурі +12 — +15 °C.

Ґрунт: глинисто-дерновий, з додаванням невеликої кількості піску та вапна.

Полив: з квітня до вересня кожні 10-15 днів; в інший час 1 раз на місяць.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Розмноження: насінням; щепленням на стапеліях або цибулинах церопегій. Живці вкорінюються дуже важко, а найчастіше взагалі не вкорінюються. Схожість насіння після декількох місяців зберігання починає поступово знижуватися. Старе насіння слід замочити на 24 години в кип'яченій воді, охолодженій до 35 °C. Ємність з насінням ставлять у тепле місце (але не на батарею опалення). Бажано хоча б один раз поміняти воду. Субстрат для посіву повинен бути рихлим і вологопроникним. Найкраще використовувати суміш з 2 частин річкового піску, 1 частини суглинку і 1 частини добре просіяного компосту. Субстрат перед посівом добре зволожують, але не перетворюють на болото. Гудії можна сіяти увесь рік, але найкраще, навесні. Насіння розкладають по поверхні посівної суміші, трохи вдавлюють у ґрунт і присипають зверху тонким (не більше 2 мм) шаром просмаженого грубозернистого піску. Сіють рідко, щоб ні насіння, ні майбутні паростки не стикалися один з одним. Плошку з посівами накривають склом або целофаном і ставлять у тепле (не нижче 26 º С) місце без прямих сонячних променів.

Застосування

[ред. | ред. код]

З давніх часів бушмени племені кунг використовували соковиті гіркуваті стебла Hoodia gordonii щоб заглушити голод і спрагу під час далеких переходів пустелею. При цьому апетит їх зменшувався, а енергія збільшувалася. У 1997 році Південно-Африканська Рада наукових і технологічних досліджень запатентувала виділену з серцевини Hoodia gordonii речовину P57 як дуже ефективний засіб для зниження ваги. Відтоді збір всіх видів гудій і їх насіння в природі вимагає спеціального дозволу. А в багатьох країнах світу (в Африці, на півдні США, в Мексиці, Чилі, Перу, в західному Китаї, на Канарських островах) з'явилися ферми, де вирощують Hoodia gordonii. У Намібії сік гудій використовують також для лікування очних хвороб і розладів шлунка.

У роді налічувалося 10-13 видів, але в останні роки до гудій були віднесені колючковостеблеві тріхокаулони (Trihokaulon) і кількість видів зросла до 18. Види, що раніше входили в Trichocaulon мають менші 5-лопатеві квіти.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Appendices I, II and III to the Convention are lists of species afforded different levels or types of protection from over-exploitation (станом на 11 січня 2014) [Архівовано 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7, стор. 72 (рос.)
  • Bruyns, P. V. 1993. A revision of Hoodia and Lavrania (Asclepiadaceae — Stapelieae). Bot. Jahrb. Syst. 115:145-270. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Hoodia
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?