Кишкова паличка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кишкова паличка | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Escherichia coli T. Escherich, 1885 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Кишкова́ паличка (Escherichia coli, звичайно скорочується до E. coli, від лат. coli — «кишкова») — відкрита німецьким педіатром і мікробіологом Теодором Ешеріхом (нім. Theodor Escherich) — один з головних видів бактерій, що живуть у нижніх відділах кишечнику ссавців, загалом відомих як флора кишечника. Деякі зразки також були знайдені на краю гарячих джерел. Кілька сотень штамів бактерій E. coli можуть спричинити хворобу ешерихіоз у людей[1]. Присутність цих видів на поверхні водойм — загальний індикатор забруднення води фекаліями. Назва родини, до якої належить E. coli (Enterobacteriaceae) посилається на кишечник і часто також на фекалії. E. coli — найпоширеніша бактерія в лабораторних дослідженнях і зазвичай використовується як модельний організм для вивчення всіх бактерій взагалі.
Число індивідуальних бактерій E. coli в фекаліях, що одна людина виділяє за день, може бути від 100 млрд до 10 трлн. Всі різні види фекальних (coli) бактерій, і всі пов'язані з ними бактерії, що живуть у ґрунті та гниючих рослинах, наприклад, Aerogenes enterobacter, групуються разом під назвою колідоподібних (coliform). Всі представники колідоподібних бактерій аеробні або факультативно анаеробні, не формуючі спор, грам-негативні, паличкоподібні бактерії, що ферментують лактозу з виділенням газу в межах 48 годин при температурі 35 °C. В організмі цей газ створює метеоризм. Клітини E. coli паличкоподібні, 1-2 µм завдовжки і 0.1-0.5 µм в діаметрі.
Як більшість грам-негативних бактерій, E. coli не в змозі формувати спори. Тому, обробка, яка вбиває всі активні бактерії, наприклад пастеризація або кип'ятіння, ефективні для знищення цих бактерій, без необхідності суворіших методів стерилізації, які застосовують аби вбити спори. Внаслідок адаптації до кишечника ссавців, E. coli краще всього ростуть при температурах притаманних температури тіла цих тварин, а не температурах ґрунтів та інших природних середовищ.
Різні штами E. coli часто специфічні до певних господарів, що робить можливим визначення джерела фекального зараження в зразках. Наприклад, якщо відомо, які штами E. coli представлені в зразку води, можна визначити джерело зараження, наприклад, людина, інший ссавець чи птах.
Нові штами E. coli з'являються в результаті мутацій та горизонтального переносу генів.[2] Вірулентніші штами, наприклад, O157:H7 спричиняють тяжкі форми ешерихіозу і навіть призводять до смерті літніх людей, маленьких дітей та осіб з ослабленим імунітетом.[3][4]
- ↑ US Department of Health and Human Services Centers for Disease Control and Prevention. Архів оригіналу за 18 червня 2011. Процитовано 4 грудня 2006.
- ↑ Lawrence, J.G. and Ochman, H. (1998) Molecular archaeology of the Escherichia coli genome Proc. Natl. Acad. Sci. USA 95:9413-9417 PMC21352
- ↑ Viljanen MK, Peltola T, Junnila SY та ін. (October 1990). Outbreak of diarrhoea due to Escherichia coli O111:B4' ' in schoolchildren and adults: association of Vi antigen-like reactivity. Lancet. 336 (8719): 831—4. doi:10.1016/0140-6736 (90) 92337-H. PMID 1976876.
((cite journal)): Перевірте значення|doi=(довідка); Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Nataro JP, Kaper JB (January 1998). Diarrheagenic Escherichia coli. Clin. Microbiol. Rev. 11 (1): 142—201. PMC 121379. PMID 9457432.
|
|
|
Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
