Лебідь чорношиїй
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Лебідь чорношиїй | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Гусеподібні (Anseriformes) |
| Родина: | Качкові (Anatidae) |
| Рід: | Лебідь (Cygnus) |
| Вид: | Лебідь чорношиїй (C. melancoryphus)
|
| Біноміальна назва | |
| Cygnus melancoryphus (Molina, 1782)
| |
| |
| Ареал виду Зимування Проживання впродовж року Гніздування | |
Лебідь чорношиїй[1] (Cygnus melancoryphus) — вид великих птахів з підродини гусиних (Anserinae) родини Качкових (Anserinae). Мешкає у південній частині Південної Америки та на Фолклендських островах. Статевого диморфізму не має. Це найменший представник роду Лебідь. Йому не загрожує зникнення. Підвидів немає[2].
Довжина тіла 102—124 см[3], розмах крил приблизно 177 см[4]; маса тіла самок 3500–4400 г, самців 4600–8700 г [3]. Цей птах схожий на близькоспорідненого лебедя-шипуна, але має чорну шию та більший рожевий воскодзьоб. За оком має тонку білу смужку. Самець нічим не відрізняється від самки. Це досить тихий птах, але при захисті гнізда може бути голосним.
Мешкає в південних районах Південної Америки та на Фолклендських островах. Найбільш численним є у Патагонії та Вогняній Землі[4]. Популяції з півночі ареалу та Фолклендських островів загалом ведуть осілий спосіб життя [5]. Птахи з високих широт взимку мігрують на північ аж до південно-східної Бразилії та Парагваю [6][5].
- Біотоп
- Селиться прямо на берегах озер, в болотах та лагунах.
- Харчування
- У природі харчується переважно водними рослинами, комахами та ікрою риб.
- Виводки
- Розмноження відбувається наприкінці осені та взимку.
- Яйця
- Самка відкладає 4–8 яєць і висиджує їх 36–40 днів [4]. Самець не допомагає у вииджуванні, а захищає свою партнерку.
- Пташенята
- Пташенята відрізняються від своїх батьків: шия у них коричнево-сіра, а ніжки та дзьоб сірі. Коли вони ще зовсім маленькі, батьки ретельно піклуються про них, зокрема, «перевозять» на спині.
Міжнародний союз охорони природи (МСОП) з 1988 року визнав чорношийого лебедя видом, що викликає найменше занепокоєння ( LC). Глобальна популяційна тенденція вважається стабільною, хоча популяційні тенденції деяких популяцій невідомі[6].
Чорношиїх лебедів охоче розводять через їх оригінальний зовнішній вигляд. Їх вольєр повинен бути обладнаний водоймою. На землі повинна рости трава, її також можна накрити великою кількістю соломи. Вони повинні проводити холодні дні в опалювальному приміщенні, в якому повинен бути басейн або принаймні миска з водою.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Screamers, ducks, geese, swans (англ.). IOC World Bird List: Version 10.1. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ а б C. Carboneras & G.M. Kirwan: Black-necked Swan (Cygnus melancoryphus), version 1.0. W: J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D.A. Christie & E. de Juana (red. red.): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2020. DOI:10.2173/bow.blnswa2.01. [dostęp 2020-07-06]. [] помилка: ((lang)): немає тексту (допомога)
(необхідна підписка)
- ↑ а б в Busse та ін., 1991.
- ↑ а б Bouglouan, N. Black-necked Swan. oiseaux-birds.com (англ.). Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ а б Лебідь чорношиїй: інформація на сайті МСОП (англ.)
- P. Busse (red.), Z. Czarnecki, A. Dyrcz, M. Gromadzki, R. Hołyński, A. Kowalska-Dyrcz, J. Machalska, S. Manikowski, B. Olech: Ptaki. T. I. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1991, seria: Mały słownik zoologiczny. ISBN 83-214-0563-0.
- Світлини, записи голосу та короткі відео. eBird (англ.). Cornell Lab of Ornithology.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
