ArcelorMittal Zenica
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
44°13′10″ пн. ш. 17°54′12″ сх. д. / 44.219583° пн. ш. 17.903528° сх. д.
| 44°13′10″ пн. ш. 17°54′12″ сх. д. / 44.21958333336077374° пн. ш. 17.90352777780577753° сх. д.Координати: 44°13′10″ пн. ш. 17°54′12″ сх. д. / 44.21958333336077374° пн. ш. 17.90352777780577753° сх. д. | |
| Тип | фірма |
|---|---|
| Галузь | чорна металургія |
| Доля | працюючий |
| Засновано | 1892 рік, як комбінат - з 1968 року |
| Штаб-квартира | Зениця, Боснія і Герцеговина |
| Попередні назви | "Зениця" |
| Продукція | чавун, сталь, металопрокат |
| Власник(и) | ArcelorMittal |
| Співробітники | 2400 [1] |
 | |
 ArcelorMittal Zenica у Вікісховищі | |
ArcelorMittal Zenica (АрселорМіттал Зениця) — металургійний комбінат у Боснії і Герцеговині, в місті Зениця. Заснований як металургійний завод 1892 року. Як комбінат існує з 1968 року. У другій половині 20 століття був найбільшим металургійним комбінатом Югославії,[2][3] виплавлявши близько 1/2 чавуну і сталі (1 млн. т)[4] та виробляє 1/3 прокату.[3] З 2006 року належить компанії ArcelorMittal.
Завод у Зениці на місці сучасного комбінату було відкрито 1892 року. Після Другої світової війни був реконструйований і розширений. Був перетворений на комбінат 1968 року після об'єднання з двома іншими металургійними заводами, рудниками і заводами з обробки металів. У реконструкції і модернізації комбінату брав участь СРСР, що надавав йому технічну документацію і обладнання. 1971 року на комбінаті працювало 24 тис. чоловік. У 1970-х роках коксохімічний завод комбінату виробляв 84% коксу, випаленого в Югославії, близько 50% сталі (1 млн. т) і близько 30% прокату.[3][4]
1992 року, під час війни в Югославії, комбінат тимчасово припинив роботу, яку лише частково відновив у 1993 році.[5]
У 1990-х роках було розроблено заходи з демонтажу старого обладнання і модернізації виробництва. 2000 року було виплавлено лише 76 651 т сталі, з яких 53118 т — у мартенівській печі і 23533 т у електросталеплавильній печі. 2003 року на комбінаті було виплавлено близько 1 млн. т сталі. Наприкінці 2004 року було припинено експлуатацію мартенівських печей.[5]
2004 року перейшов у власність компанії ArcelorMittal і отримав назву «ArcelorMittal Zenica». У період з 2004 по 2014 рік комбінат отримав понад 154 млн. євро інвестицій на модернізацію виробництва, з яких понад 39 млн. євро, за даними компанії « ArcelorMittal», було інвестовано у поліпшення екологічних показників заводу.[1]
2006 року було вироблено 480035 т електросталі. 2008 року після реконструкції було введено в дію доменну піч.[5]
У структуру комбінату «ArcelorMittal Zenica» входять металургійний завод, аглофабрика, коксохімічний завод. Залізна руда на аглофабрику надходить з кар'єрів компанії «ArcelorMittal Prijedor» («АрселорМіттал Прієдор»), що розробляються коло міста Прієдор. На заводі працює 1 доменна піч об'ємом 2000 м³, [джерело?] сталеливарний цех з киснево-конверторним виробництвом сталі, установка безперервного розливання сталі. У прокатних цехах виробляють арматурну сталь та катанку. Працює також цех з виробництва сталевої сітки.[1]
Комбінат виробляє гарячекатаний прокат головним чином на балканський, європейський та північноафриканський ринки.[1]
На комбінаті працюють понад 2400 осіб (2014 рік). Разом з підрядними організаціями і іншими партнерськими фірмами комбінат забезпечує роботою приблизно 10000 осіб як у самій Зениці так і у Боснії і Герцеговині в цілому.[1]
- ↑ а б в г д Bosnia [Архівовано 2015-10-22 у Wayback Machine.] на сайті http://corporate.arcelormittal.com/ [Архівовано 2017-08-17 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Зениця. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в Югославія // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б Зеница // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ а б в Sulejman Muhamedagić; Mirsada Oruč. Historical survey of iron and steel production in Bosnia and Herzegovina = Zgodovinski pregled proizvodnje železa in jekla v Bosni in Hercegovini[недоступне посилання]. // Materiali in tehnologije, Vol. 43, št. 4 (2009), str. 223–229. (англ.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
