Anomaloninae
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Anomaloninae | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Anomaloninae (лат.) — одна з підродин їздців-іхневмонід (Ichneumonidae), що поділяється на дві триби: Anomalonini (з одним сучасним родом Anomalon) та Gravenhorstiini, яка включає решту родів[1].
Від іздців-іхневмонід з інших підродин аномалоніни відрізняються за такими ознаками: вусики у самців без тилоїдів, видовжене стиснуте з боків черевце, груба комірчасто-зморшкувата структура проподеума, потовщені задні лапки (переважно у самців)[2].
Яйця аномалонін гіменоптероїдного типу, як правило округлої або видовжено-овальної форми, колір білий, чи жовтувато-білий. За формою та наявністю виростів їх можна поділити на такі групи: 1) ті, що мають зовнішні вирости (стебельце, чи присоски); 2) овальні без зовнішніх виростів. Ймовірніше за все, форма яєць не є видоспецифічною, а має спільні ознаки, характерні для представників одного роду, або близьких родів[3].
Тіло личинки складається з головної капсули, трьох грудних і 10 абдомінальних сегментів. Личинка останнього віку має сильно склеротизовану головну капсулу, великі мандибули і майже не виражену епістомальну дугу. Лялечка аномалонін вивчена недостатньо. Личинки аномалонін плетуть тонкий кокон всередині лялечки комахи-хазяїна.
Підродина Anomaloninae — одна з найспеціалізованіших груп їздців-іхневмонід, переважна більшість видів якої пристосувались до зараження рухливих личинок, що живуть відкрито.
Усі представники підродини — це личинково-лялечкові ендопаразитоїди, що відкладають яйце в комаху-хазяїна, а виліт відбувається з лялечки. Види триби Anomalonini паразитують в личинках жуків-чорнотілок та іноді в гусеницях лускокрилих, а їздці триби Gravenhorstiini — лише в гусеницях лускокрилих. Спеціалізація на певному виді хазяїна у аномалонін, швидше за все, відсутня і більшість із них можуть розвиватися на кількох видах з кількох родин лускокрилих. Один вид паразитоїда може заражувати зазвичай хазяїв кількох видів, що підходять за способом життя та розмірами[4].
Сезонна активність імаго аномалонін значною мірою приурочена до періодів льоту їхніх хазяїв, а також залежить від кліматичних умов даної місцевості. Хоча початок льоту імаго може незначною мірою змінюватися в залежності від погодних умов кожного року, послідовність появи видів аномалонін протягом сезону постійна.
Найбільш поширені в лісостеповій та степовій зонах України. На відміну від більшості їздців-іхневмонід, які чутливі до нестачі вологи, багато видів аномалонін можуть населяти місцевості з доволі посушливим кліматом. Як правило, їх мжна зустріти на полях, лісових галявинах та остепнених схилах пагорбів. Для деяких видів характерна чітко виражена приуроченість до певних місцеіснувань[5].
- ↑ Gauld, I.D. (1976). The Classification of Anomaloninae (Hymenoptera, Ichneumonidae). Bulletin of the British Museum (Natural History). с. 4—92.
- ↑ Нужна, А.Д. (2012). Наездники-аномалонины (Hymenoptera, Ichneumonidae, Anomaloninae) фауны Украины. Иестник зоологии. с. 211—216.
- ↑ Нужна, Г.Д. (2013). Оваріальні яйця їздців-іхневмонід підродини Anomaloninae (Hymenoptera, Ichneumonidae). Український ентомологічний журнал. с. 60—63.
- ↑ Атанасов, А.З. (1979). Особенности биологии наездников трибы Therioninae (Hymenoptera, Ichneumonidae). Зоологический журнал.58(3). с. 366—369.
- ↑ Gauld I.D, Mitchell P.A. (1977). Ichneumonidae: Orthopelmatinae and Anomaloninae. London: Handbook for identification of British Insects. Vol.VII, Part 2(6). Royal Entomological Society. с. 1—29.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
