Підводні човни проєкту 940 «Льонок»
Подводные лодки проекта 940 «Ленок»
Схематичне зображення підводного човна проєкту 940 «Льонок»
Верф	Амурський суднобудівний завод
Під прапором	СРСР  Росія
Належність	Військово-морський флот СРСР  Військово-морські сили Російської Федерації
Замовлення	2
Закладений	2
Спуск на воду	2
Введений до складу флоту	1976 —1979
Виведений зі складу флоту	2
На службі	1976 —1990-ті
Бойовий досвід	Холодна війна
Проєкт
Тип ПЧ	рятувальні дизель-електричні підводні човни
Головний конструктор	Б. А. Леонтьєв
Класифікація НАТО	«India»
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	15 вузлів (27,8 км/год)
Швидкість (підводна)	11,5 вузлів (21,2 км/год)
Гранична глибина занурення	300 м
Дальність плавання	13 000 миль (24 000 км) на швидкості 8 вузлів (надводна) 353 миль (653 км) на швидкості 2 вузли (підводна)
Автономність плавання	45 діб
Екіпаж	94 офіцерм та матроси
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	106 м
Ширина корпусу найб.	9,7 м
Середня осадка (по КВЛ)	6,9 м
Водотоннажність надводна	3950 тонн
Водотоннажність підводна	5100 тонн
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 1Д43 2 × дизель-генератори 2Д42 2 × гребні електродвигуни ПГ141
Гвинти	2
Потужність	2 × 4000 к.с. (дизелі) 2 × 1750 к.с. (дизель-генератори) 2 × 6000 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Електроніка	ГАС кругового та бокового огляду «Крильен» ГАС ШП МГ-10М2 «Кола», ГАС «Плутоний», ГАС мінопошуку МГ-519 «Арфа-М», 2 х ГАС ЗПС МГА-5, ГАС ЗПС МГА-1, ГАС ЗПС МГВ-55, ГАС ЗПС МГ-15 «Свияга», ГАС ЗПС МГ-25 «Яхта», ГАС ЗПС «Гамма-П», ГІСЗ МГ-23

Підводні човни проєкту 940 «Льонок» (рос. Подводные лодки проекта 940 «Ленок») — серія радянських дизель-електричних підводних човнів, розроблених у 1970-ті роки, що перебували на озброєнні ВМФ СРСР та ВМФ Російської Федерації до кінця 1990-х років. Побудовано і передано флоту 2 човни цього проєкту. Човни проєкту 940 «Льонок» призначалися для порятунку особового складу підводного човна, що зазнав аварії, та забезпечення його підйому на поверхню. Кожен човен ніс два рятувальні глибоководні апарати проєкту 1837.

Порятунок екіпажів аварійних субмарин міг відбуватися двома способами: «по-мокрому» і «по-сухому». «Сухий» спосіб полягав у використанні двох глибоководних рятувальних апаратів, які могли на глибинах до 500 метрів пристикуватися до підводного човна, що зазнав аварії. «По-мокрому» використовувався водолазний комплекс, роботу якого можна було вести на глибинах до 120 метрів.

Перший і єдиний випадок застосування рятувальної субмарини цього проєкту за прямим призначенням стався 21 жовтня 1981 року, коли рефрижераторне судно, виходячи з протоки Босфор-Східний, зіткнулося з дизельним підводним човном С-178 (проєкт 613В). Підводний човен отримав пробоїну і затонув на глибині 31 метр. 16 підводників з аварійної субмарини вибралися через торпедні апарати, з них шестеро найслабших були переведені в рятувальний підводний човен. І саме у них, на відміну від інших, не виникла декомпресійна хвороба.

У процесі експлуатації (головним чином, у перші п'ять років після побудови) обидва кораблі модернізувалися.

Істотним недоліком підводних човнів цього проєкту була дизель-електрична установка, яка не забезпечувала достатньої підводної автономності, що значною мірою обмежувало можливості проведення рятувальних операцій у підводному положенні.

• Список кодових імен НАТО для типів підводних човнів СРСР
• Список атомних підводних човнів Франції
• Список підводних човнів Російської Федерації
• Підводні човни проєкту 885 «Ясень»
• Підводні човни типу «Сейлфіш»
• Підводні човни типу «Емфіон»

Виноски

Джерела

• Проект 940 «Ленок» (NATO — «India»)(рос.)
• Спасательная подводная лодка проекта 940 БС-486 «Комсомолец Узбекистана»(рос.)
• Спасательная подводная лодка «Ленок» (проект 940)(рос.)
• ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ ПРОЕКТА 940(рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підводні човни проєкту 940 «Льонок»

• Постнов А. А. «Спасательная ПЛ проекта 940», Морской Сборник, 08.1997 г.
• Кузин И., Никольский В. Военно-морской флот СССР, 1945—1991.СПб. Историческое Морское Общество, 1996