444 км (зупинний пункт)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| 444 км Лиманська дирекція Донецька залізниця станція | |
|---|---|
| Розташування | |
| Адреса | с. Дронівка |
| Координати | 48°54′43″ пн. ш. 38°03′04″ сх. д. / 48.912139° пн. ш. 38.051222° сх. д. |
| Структура | |
| Лінія(ї) | Лиман — Микитівка |
| Платформ | 2 |
| Тип платформ | бічні |
| Колій | 2 |
| Інша інформація | |
| Власник | Донецька залізниця |
| Оператор | Укрзалізниця |
| Код ЄМР (АСУЗТ) | 495019 |
| Мапа | |
 | |
| Дільниця Сіверськ — Лиман | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
444 кілометр — пасажирська зупинна залізнична платформа Лиманської дирекції Донецької залізниці.
Розташована на півдні с. Дронівка, Бахмутський район, Донецької області. Платформа розташована на лінії Лиман — Микитівка між станціями Сіверськ (5 км) та Ямпіль (8 км).
На платформі зупиняються лише приміські поїзди[1].
В середині 30-х - середині 40-х років ХХ століття на сучасному залізничному перегоні Прилежний - 444 км існувала приміська залізнична станція Відпочинок[2][3][4][5], на якій не зупинялися поїзди далекого і місцевого сполучення[6]. Приміський залізничний рух в напрямі Красний Лиман (Лиман) - Яма (Сіверськ) - Артемівськ-ІІ (Бахмут) до 1941 року забезпечувався поїздами із пристосованими критими товарними вагонами у складі. Місцеві мешканці їх називали "товарними". З другої половини 40-х - по кінець 50-х років ХХ століття на місці сучасної зупинки приміських електропоїздів 444 км існував роз'їзд 444 км[7][8][9], який наприкінці 50-х років було переведено в категорію зупинних пунктів[10].
- ↑ Розклад електричок. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1936.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1937.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1940.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1945.
- ↑ Кречетников М. (1940). Официальный указатель железнодорожных, водных и других пассажирских сообщений на 1940 г. М.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1948.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1952.
- ↑ Альбом схем железных дорог СССР. М. 1955.
- ↑ Донецкая железная дорога. Служебное расписание пассажирских, пригородных и ученических поездов на лето 1959 года. Х. 1959.
- Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)
(рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.] - Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
|
Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
