Яніс Акуратерс
Jānis Akuraters
Народився	13 січня 1876(1876-01-13) Єкабпілський район, Латвія[1]
Помер	25 липня 1937(1937-07-25) (61 рік) Рига, Латвійська Республіка[2][1]
Поховання	Лісовий цвинтар
Громадянство	Латвії
Діяльність	письменник, політик, поет, драматург
Мова творів	латиська
Брати, сестри	Pēteris Akuratersd
Діти	Laima Akuratered
Нагороди

Яніс Акуратерс (латв. Jānis Akuraters, 13 січня 1876 — 25 липня 1937) — латвійський поет, письменник і політик. Один з ініціаторів заснування незалежної Латвії, учасник установчої сесії Народної ради 17 листопада 1918 року та проголошення акту незалежної Латвійської держави 18 листопада 1918 року. У 1926 році нагороджений орденом Трьох зірок, перший лауреат премії Батьківщини з літератури (1937)^[3].

Народився 13 січня 1876 року у Дігнайській парафії  Єкабпілського повіту у родині лісника. Здобувши освіту, склав іспити та працював вчителем у Елксні, Ірші (1898), Юмурді (1899—1901).

Деякий час мешкав у Москві, був слухачем лекцій юридичного факультету Московського університету (1903).

У 1904 році Я. Акуратерс  повернувся до Латвії. Свій найвідоміший вірш «З бойовим кличем на вустах» він присвятив трагічним подіям революції 1904—1905 років. Протягом 1905—1906 років був тричі заарештований та перебував у в'язниці. На початку червня 1907 року був засланий на Псковщину, звідки втік до Фінляндії, а потім, через Швецію до Норвегії. Перебуваючи в Осло написав книгу спогадів «Літо хлопчика-слуги» .

У 1908 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. У Першу світову війну служив у латиських стрілецьких полках, брав участь у Різдвяних боях^[4].

Після розпаду Російської імперії, у 1918 року був обраний до Народної ради Латвії, брав активну участь у створенні Національного театру^[5], очолював відділ письменництва та театру Міністерства освіти Латвії.

Помер 25 липня 1937 року у Ризі.

Перша публікація, поема «Зіма», вийшла у 1895 році у журналі «Austrums».

• «Зоряні ночі» (1905)

• «На півночі» (1906)

• «Без притулку» (1907)

• «Айстри» (1909)

• «Влада серця» (1911)

• «Дні радощі» (1919)

• «Мереживо Сонця» (1920)

• «Латвійські балади» (1922)

• «Рожевий вітер» (1922)

• «Елегії» (1925)

• «Шукачі справедливості» (1902)

• «Ведмежі діти», «Донька короля» (1910)

• «Кільце Сонця» (1911)

• «В Курземе» (1914)

• «П'ять вітрів» (1922)

• «Срібний гай» (1924)

• «Єднаймося» (1926)

• «Безробітні», «Старий і молодий» (1934)

• «Від днів минулих» (1913)

• «Явлення» (1914)

• «Мрії та долі» (1919)

• «Обличчя друзів» (1920)

• «Тиша і світло» (1921)

• «Плем'я Ероса» (1923)

• «Початок життя» (1924)

• «Мрійники» (1927)

• «Батьківщина» (1930)

• «Біля воріт життя» (1933)

• «Друзі і роки» (1936)

• «Петерс Данга» (1921)

• «Вогняні квіти» (1925)

• «Палаючий острів». — Луцьк: Твердиня, 2018. — 142 с. ISBN 978-617-517-298-8. Переклала Ліна Мельник
• «Літо юного наймита». — Львів: Апріорі, 2023. — 80 с. ISBN 978-617-629-522-8. Переклав Віктор Мельник

1. ↑ ^{а б} Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 34. — ISBN 978-2-221-06888-5
   d:Track:Q28924058d:Track:Q2696397d:Track:Q3372503
2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122761642 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. ↑ Jānis Akuraters. Vikipēdija (латис.). 11 квітня 2023. Процитовано 21 квітня 2023.
4. ↑ Янсонс, Виктор. Вспоминая войну. Режиссер Виктор Янсонс об акции Cafe Spleen. Открыто. lv (російською) .
5. ↑ В «Замке света» — выставка художественной коллекции Яниса Акуратерса. rus.lsm.lv (рос.). Процитовано 21 квітня 2023.