Янус (міфологія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Янус | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньоримська релігія і римська міфологія[1] |
| Місцевість | Стародавній Рим[2] |
| Покровитель для | сівба, початок[d], ворота, перехід[d], час, дуалізм, Коридор і дверний отвірd |
| Батько | Сатурн[3] або Caelusd |
| Мати | Енторія[3] або Геката |
| Брати/сестри | Hymnusd[3], Felixd[3] і Faustusd[3] |
| Діти | Канента, Фонс і Cranod |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Я́нус (лат. Ianus) — один з найдавніших римських богів, покровитель входів і виходів, початків і кінців. Зображався як чоловік з двома обличчями по обидва боки голови. Його батьки: Уран і Геката, жінкою Януса була Ютурна, сином — Фонт, зятем — Вультурн. Ім'я, ймовірно, походить від латинського слова ianua — «двері».
У сучасній мові дволикий янус — лицемірна, лукава людина.
Януса зазвичай зображували у вигляді літнього чоловіка з двома бородатими обличчями. Одне дивилося на схід, інше — на захід. Цим підкреслювалося, що він знає все, що відбувалося раніше, і все, що відбудеться в майбутньому. Іноді одне обличчя було молодим, друге — старим. Як вартовий дверей, Янус тримав у руках ключі й палицю для охорони. Часом замість ключа Янус тримав жертовну чашу, а на голові мав лавровий вінок.
Януса зображали на римських монетах, особливо раннього часу, з надією на сприятливий результат будь-якої справи, що здійснюється за допомогою цих монет.
У «Фастах» Овідій розповідає про міфи, які пов'язують Януса з Сатурном. А саме той, де Сатурн вітав Януса як гостя і з яким розділив своє володіння у винагороду за навчання мистецтву землеробства; а також про зґвалтування Янусом Карни, відомої також як Кардея, яку він потім зробив богинею дверних петель[4]. В «Метаморфозах» Овідія Янус згадується як батько Венілії, німфи, котра покохала Піка[5].
Арнобій писав, що сином Януса та Ютурни був Фонт[6]. Макробій розповідав, що Янус мав розділити володіння з Камесом в Латинумі, у місці, яке тоді називалося Камесена. Він стверджував, що Гай Юлій Гігін записав таку оповідь з посиланням на Протарха Тральського[7]. У Макробія Камес — це чоловік і після смерті Камеса Янус правив один. Однак пізніші грецькі автори також згадують про Янусову сестру й дружину Камесу: Афіней, цитуючи якогось Дракона з Корфи[8], пише, що Янус породив зі своєю сестрою Камесою сина на ім'я Атекс та доньку на ім'я Олістен[9]. Сервій Даніель стверджував, що Тибр (тобто Тиберін) був їхнім сином[10].
Коли Ромул і його люди викрали сабінянок, Янус спричинив виверження вулканічного гарячого джерела, в результаті чого нападники були поховані живими в смертельній гарячій суміші води та попелу бурхливих, гарячих вулканічних джерел. Пізніше сабіняни та римляни домовилися про спільне створення нової громади[11]. На честь цього було встановлено двері в стіні без даху під назвою «Янус». Двері відчиняли під час війни та тримали відчиненими до укладення миру, коли вони урочисто зачинялися[12].
Двері для римлян слугували символом межі між протилежними станами і явищами. Закриті двері відокремлювали внутрішній світ римської сім'ї від зовнішнього, приховували людину і захищали її. Відкриті — з'єднували сім'ю і окремих людей з іншими сім'ями і людьми, з суспільством, державою і світом. Богом фізичних дверей був Форкул, порогу — Ліментін, але вони були божествами, підлеглими Янусу.
Янус же вважався богом усякого входу і виходу взагалі, в тому числі починання і закінчення справ. До цього бога зверталися аби вирішити суперечності, отримати впевненість в успіху при початку і завершенні справ від побуту і до війни. Існувала традиція з початком будь-якої війни відкривати храм Януса. У мирний же час храм закривали.
Початки кожного місяця (календи) були присвячені Янусу, а також початок року. Тому римляни вірили, що побажання на новий рік обов'язково збудуться, а багаті святкування сприятимуть достатку впродовж року. На честь Януса існувало 12 вівтарів за числом місяців у році, а самого Януса часом зображували з 365 пальцями на руках за числом днів: 300 на одній і 65 на інший. Коли римляни запозичили у греків уявлення про утворення світу з первісного хаосу, появу світу теж стали пов'язувати з Янусом. Часом цей бог поставав творцем світу, який виник з поєднання першопочаткових вогню, повітря, землі і води.
Оскільки Янус був найстарішим богом і богом всіх початків, будь-які молитви, в яких згадувалися інші боги, починалися зі звернення до Януса. Йому першому присвячували жертви. Пов'язаними божествами вважалися Матута — богиня раннього ранку, Портун — бог брам, Карна — богиня дверних петель, Венілія — богиня джерел, Тиберін — бог річки Тибр та численні інші дрібні божества.
Розглядаючи міфи про Януса, слід зважати, що з-поміж них існують як давні та споконвічно латинські, так і пізніші, записані грецькими міфографами. Так, Плутарх вважав, що в основу бога Януса ліг якийсь грек Янус із Перребії[13].
Міфи про Карну в її зв'язку з Янусом досліджували Моріс Ренар та Жорж Дюмезіль. Перший дослідник вбачав у міфіологічному образу цього бога певну паралель із теологією, що лежить в основі обряду «сестриної балки» (Tigillum Sororium, святиня, що за переказом була встановлена на Оппійському пагорбі в Римі). Карна тут є німфою священного дерева Гелерна, розташованого біля Тибру, чий фестиваль 1 лютого відповідав святкуванню дня Юнони Соспіти[14]: Карну в такому разі можна розглядати як другорядне втілення богині. Її звичка обманювати чоловіків-переслідувачів, ховаючись у скелях, у ґрунті, виявляє її зв'язок не лише з рослинністю, а й зі скелями, печерами[15]. Її натура, імовірно, також пов'язана з рослинністю та зростанням: Дюмезіль довів, що Гелерн був богом рослинності, рослинного буйства та садів, зокрема, пов'язаних із викою. Як пише Овідій у «Фастах», 1 червня був святковим днем Карни, крім календарного свята місяця Юнони та свята Юнони Монети. Імовірно, що Овідій цілеспрямовано об'єднує та ототожнює Карну з Кардеєю в етіологічному міфі, згаданому вище. Отже, в цьому міфі висвітлюється зв'язок Януса та бога Гелерна: в цей день було прийнято їсти пюре з квасолі і сало, які повинні були зміцнити тіло. Кардея також володіла магічними здібностями захищати дверні прорізи (доторкаючись до порогів і стовпів мокрими гілочками глоду) і новонароджених дітей від нападів стриксів (у міфі про молодого Проку)[16]. Ренар стверджував, що асоціація Януса з Карною нагадує поширені обряди очищення та родючості, які виконуються шляхом ритуального проходження під низькими скелями чи природними розщелинами в деревах, які, у свою чергу, відображаються у очищувальному обряді «сестриної балки».
- «Словами-янусами» (англ. Janus words) іноді називають автоантоніми — слова, котрі в тому самому вигляді, але за різного контексту, мають протилежні значення.
- ↑ Янус // Малая советская энциклопедия / под ред. Н. Л. Мещеряков — 2 — Советская энциклопедия, 1936.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д Carl Gottfried Wilhelm Vollmer Entoria // Dr. Vollmer’s Wörterbuch der Mythologie aller Völker — Stg: 1874. — S. 188.
- ↑ Овідій. Фасти VI 101—130.
- ↑ Овідій. Метаморфози XIV 333 ff.
- ↑ Арнобій. Проти язичників III 29.
- ↑ Сатурналія I 7, 19ff.
- ↑ Афіней. Дейнософіст XV 46=692.
- ↑ Wellman in R.E. Pauly-Wissowa V стовпчик 1663 №. 16: в часи Августа жив Дракон, R. Schilling: він жив після Плінія Старшого. Cf. Plutarch Quaestiones Romanae 22 до Каміса.
- ↑ Сервій. Енеїда VIII 330.
- ↑ Варрон. Латинська мова V 156; Павло з Феста p. 105, 11 L.
- ↑ Макробій. Сатурналія 9, 17–18; Овідій. Метаморфози XIV 781—799; Фасти I 259—276; Сервій. Проти язичників. I 291; VIII 361; Ватиканська міфографія III 4, 9.
- ↑ Питання про римлян 22.
- ↑ Овідій. Фасти II 67–68.
- ↑ L. Rocci Dizionario Greco -Italiano Roma 1972 s. v.
- ↑ Овідій. Фасти VI 131—183.
- Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
- В.Балух. Історія Стародавньої Греції. Чернівці.,2001. ISBN 966-7577-92-9
- Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с: ил. — (Мифы народов мира).
- Янус // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Головні боги |  | |
|---|---|---|
| Жерці | ||
| Вірування і ритуали | ||
| Свята | Агоналія • Амбарвалії • Амбурбія • Армілустріум • Брумалія • Вакханалія • Венералії • Весталія • Віналії • Вікові ігри • Вольтурналії • Вулканалії • Дівалії • Epulum Jovis • Еквірії • Капротінія • Карменталія • Компіталії • Консуалії • Квінкватрії • Квіріналії • Ларенталії • Лемурія • Лібералії • Лукарії • Ludi Apollinares • Ludi Plebeii • Ludi Romani • Луперкалії • Матроналії • Медітріналії • Меркуралії • Неморалія • Нептуналії • Опалії • Паганалії • Паренталії • Парілії • Робігалія • Сатурналії • Септімонтії • Тубілюстрії • Фералії • Флоралії • Фонтаналія • Фордіцідії • Форнакалії • Фуріналії • Fors fortuna • Цереалії | |
| Інші боги, божества і духи | ||
| Dii militares | ||
| Персоніфікація | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · American Cycl. (1879) · Britannica (11-th) · Cultureel Woordenboek · Cultureel Woordenboek · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · World History Encyclopedia |
| Довідкові видання | Collaborative InterLingual Index · Consortium of European Research Libraries · WordNet · Gründliches mythologisches Lexicon · Gründliches mythologisches Lexicon · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
